Розділ 21. Втеча

Зерда привели до кабінету Владики. Вартовий уже міг іти, хоча ноги підгиналися, а кайдани робили кожен крок надзвичайно важким.

Його посадили на стілець, замкнувши ланцюги кайданів на металевих скобах, вмурованих в підлогу. Це змусило Вартового вигнутися назад, і дихати стало важко. Та все ж поки що не катують.

Владика звернувся до Старшого жерця:

- Здається, серед тих, хто очікує на перетворення, є дівчина?

- Так, Ваша милість

- Її ще не витерли?

- Ні, Ваша милість.

- Приведи її сюди.

Трохи згодом, двоє катів увійшли з дівчиною. Не дуже високого зросту, на вигляд років сімнадцять-вісімнадцять, з добре розвиненими формами. Крізь драну сорочку де-не-де просвічувало ніжне тіло.

- Як тебе звуть, дитино? - Владика узяв її за підборіддя і оглянув, ніби оцінював товар.

- Нітта.

- Ваша милість. Треба говорити Ваша милість.

- Нітта, Ваша милість.

- Добре, Нітта.

Він повернувся до Зерда.

- Я пропоную тобі договір.

Побачивши прикутого Вартового зі слідами катування на тілі, очі дівчини розширилися, та вона не насмілювалася видати ані звуку.

- Ми підемо зі східних баронств, і ви не будете нас переслідувати. Ви залишитесь тут і будете царювати, як вам заманеться.

- І я віддам тобі її, - він вказав на Нітту. - Просто зараз!

Зерд зблиснув очима з-під сплутаного волосся.

- Подивись, яка вона апетитна, - Владика провів рукою про грудях дівчини.

- Якщо ж ти відмовишся, я її вб'ю. Просто зараз, на твоїх очах. Вона буде вмирати повільно, і ти будеш винним у її смерті.

Здавалося, дівчина заціпеніла від жаху, і тільки переводила погляд з Владики на Вартового. Під її очима були темні кола, та губи ще не втратили природної пухкості. Тільки щоки залила блідість.

- Дай подумати, - Зерд намагався виграти час.

Хоча для чого, він і сам не знав. Він не спроможний навіть поворухнутися.

- Для початку, звільни мені руки.

- А-ха-ха, який хитрий, - погрозив пальцем Владика.

- Думай швидше, бо її час закінчується.

Один з катів, що тримали дівчину, провів ножем по ніжній шкірі над ключицею. Виступила кров, і дівчина скрикнула, намагаючись вирватись. Та її тримали міцно.

При вигляді крові Владику охопило збудження.

- Та спочатку я покажу їй, що таке справжній чоловік.

- Зв'яжіть їй руки!

Його наказ виконали.

- А тепер ідіть! - відпустив він катів.

Ті позадкували. Коли двері зачинилися, Владика звернувся до Старшого жерця:

- Тримай її міцно.

- На коліна! - гримнув Владика, і дівчина покірно опустилася на підлогу.

Старший жрець утримував її, намотавши косу на руку.

Через руки Владики пройшло стільки жінок, що він майже втратив до них інтерес. Та ця дівчина чимось його заводила. І ще більше його заводила можливість принизити Вартового.

Коли Владика почав розв'язувати зав'язки на штанях, Зерд гидливо скривився. Владика правильно вважав, що до цього моменту Зерд був його ідейним супротивником. Та коли Владика відчинив халат і нарешті впорався із зав'язками, повернувшись до дівчини і збираючись вдовольнити свою хтивість неприродним шляхом, у Вартовому щось змінилося. В цей момент Владика отримав кревного ворога.

З грудей Зерда вирвався лев'ячий рик. Він рвонувся убік, перекидаючи стілець. Та марно, тільки затріщали сухожилля вивернутих рук.

Приспустивши штани, Владика повільно, з хижою посмішкою наближався до полонянки, коли у дверях з'явився один із катів. Він залишився чатувати за дверима і стривожився, почувши галас у кімнаті.

Поки він приходив до тями від вигляду напівоголеного Владики, і вже збирався із вибаченнями позадкувати у коридор, до кімнати влетів птах Вартового.

Ім'я кинувся до Владики, цілячись кігтями в очі. Та птах був не один. Білосніжка граціозно розвернулася у польоті, атакувавши ката, а Суахіль кинулася на Сірого жерця, що відпустив косу дівчини, намагаючись відбитись від несподіваного нападу.

- Нітта! Ключ! На столі!

Дівчина схопила ключ і кинулася до Вартового. Та зв'язані руки не давали їй можливості скористатися ключем.

- Повернися!

Не очікуючи від дівчини серйозного опору, Сірий жрець закріпив мотузку так, щоб потім було легше зняти. Закусивши кінець мотузки зубами, Зерд допоміг дівчині звільнити одну руку, а потім і другу.

- Відмикай! - він кивнув на кайдани.

Із замками для кайданів караючі теж не дуже заморочувались. Всі вони відкривалися одним ключем чотирьохгранної форми. Та Нітта ніяк не могла його вставити у замок.

Нарешті, руки Зерда були вільними, і він уже самотужки звільнився від кайданів на ногах.

Виявилося, що такий відносно невеликий і зовсім не хижий птах, як папуга, може спричинити великі неприємності. Владика, загубивши дорогою штани, заліз під стіл, і звідти відмахувався від Імені, який дзьобом рвав руки в кров.

Сірий жрець, натягнувши на обличчя капюшон, намагався вхопити Суахіль, яка спритно ухилялася від помахів рукою наосліп, не забуваючи пройтися по ній кігтями.

У кращому положенні був кат, який спромігся схопити ніж, і тепер намагався дістати Білосніжку.

Пробігаючи повз нього, Нітта з розмаху вдарила кулаком проміж ніг. Кат зігнувся від болю, і тут його наздогнав удар Зерда, від якого він покотився підлогою.

Вхопивши зі столу другий ніж, Зерд вибіг за Ніттою в коридор.

- Стій! - закричав він дівчині. - Назад!

Вона зупинилася у розпачі, коли з-за повороту вибігли Сірі жерці із другим катом на чолі.

Нітта кинулася до Зерда, який встиг метнути ножа у найближчого супротивника і вже стояв на підвіконні. Він схопив дівчину в обійми і стрибнув у вікно.

Вартовий учився на своїх помилках, і частинка Чорного Серця в його тілі вчилася разом із ним. В певному сенсі Владика зробив Зерду послугу. Якби не жорстокі катування, відновлення його тіла відбувалося б набагато повільніше. Та реєструючи нові й нові критичні пошкодження, частинка Чорного Серця увімкнула програму прискореного відновлення, мобілізуючи ресурси організму для загоєння ран. І тепер Зерд почував себе не сказати, щоб нормально, але терпимо.