Розділ 14. Нове знайомство

Лагідне осіннє сонце кидало промені на землю під нашими ногами. Менше двох місяців пройшло, як ми залишили Матію, та м'який клімат східних баронств подарував нам приємну осінню погоду, що буде тривати аж до самої зими. Зима у східних баронствах була схожа на осінь, хіба що з дощами та іноді снігом.

Я примостилася на поваленому дереві і розглядала карту, намагаючись зрозуміти, де розташована база Владики.

Провести нечисть у готель вулицями міста неможливо. Та біля готелю не було нічого такого, що могло послужити би базою Сірих жерців. Я добре пам'ятала той район, а у велетенські підземні бункери у середньовічному світі не вірила від слова зовсім. Це означає, що від бази до готелю веде підземний хід.

Зерд і Конфідус, самостійно або з чиєюсь допомогою знайшли цей підземний хід і спробували дістатися до бази.

Логічно, що там їм забезпечили належну зустріч, і тепер вони знаходяться на базі.

Що зробить Владика, полонивши Вартового і його товариша. По-перше, він захоче дізнатися плани Вартових та їхні слабкі і сильні місця.

Наші бойові можливості відомі Владиці ще з часів битви за храм. Єдиним, кого він не бачив, є Дан, тобто цей фактор міг лишатися для нього невідомим. Хоча я сумніваюсь, що Владика не володіє інформацією про те, що відбувається в замку Мальрок. Та будемо вважати, що Дан для нього - відносно непередбачуваний фактор.

Навряд чи він зможе добути від Зерда і Конфідуса багато відомостей. Вб'є їх? Яка йому користь від цього, якщо вони вже у його владі? Скоріше за все, він спробує перетворити їх на нечисть.

Бінго! Саме на цій базі знаходяться інкубатори.

Калічити бійців теж немає сенсу, якщо хочеш зробити з них покірних твоїй волі бойових монстрів.

Тобто, приблизну картину я уявляла. От тільки оптимізму вона не додавала.

Логічно, що наступний, кого він очікує в цитаделі, - це велика кішка.

Люди навряд чи зможуть щось їй протиставити врукопашну. А от щодо нечисті, шансів немає, бо її пазурі та ікла нездатні пробити броню.

А що б я зробила, якщо б готувалася до бою проти великої кішки? Ну звичайно ж, виставила б лучників з отруєними стрілами. Ще невідомо, чи подіє на неї отрута, та це виглядає логічним рішенням.

Залишалося тільки одне запитання: де барон Нордвінд?

Якщо Зерд і Конфідус прийшли до нього додому і потрапили в засідку... Гм. Та це немає значення. Навряд чи...

- Саєб, ви не пам'ятаєте, скільки караючих було у готелі?

Я, нарешті, знайшла підозрюване місце розташування бази на перетині двох прямих ліній, одна з яких була проведена від готелю, а інша - від місця, де загін сера Тангрета зустрів вийшовших із підземелля Зерда та Саєба.

Ймовірне місце розташування бази знаходиться неподалік від готелю. Ну як неподалік, п'ять-десять кілометрів, і позначено як баронство Вілдберг.

- Саєб, за нами хтось стежить, - я відчула спиною чужий погляд.

З неба впала Білосніжка і вчепилася у плече.

- Хто там, виходь! - не повертаючись, вигукнула я.

Саєб скочив, збираючись витягти меча.

- Заспокойтеся, - звеліла я йому. - Якщо б ця людина хотіла нас вбити, вона це вже зробила б.

Купа гілок заворушилася. Із неї виліз чоловік, якого я могла б прийняти за єгеря.

Костюм із темно-зеленим верхом і коричневими штанями у тон стовбурам дерев добре приховував його в лісі. У волоссі до плечей заплуталися тирса і листя. Він був озброєний довгим кинджалом на поясі.

- Леді Вартова, - підійшовши, він уклонився.

- Що ви тут робите?

- Я можу провести вас туди, куди ви йдете.

- А ви знаєте, куди я йду? - здивовано підняла я брови. - Я сама ще не знаю.

Із курсу бойової підготовки я засвоїла поняття "третя сила". А також те, що її прояви бувають вельми несподіваними.

- Вашого товариша захопили караючі. Двох ваших товаришів, - виправився він.

- Звідки вам це відомо?

- Леді, у маленькому місті нічого не можна приховати. Події в Малій Цитаделі також не є для нас таємницею. Хоча її хазяї так не вважають.

- Події в Малій Цитаделі?

- Так, леді. За містом розташована Мала Цитадель.

- Якщо вам відомо про захоплення Вартового, може ви знаєте, де барон Нордвінд?

- Ні, леді. Це мені не відомо. Після того, як вони вийшли з таверни, барон зник.

Тобто, вони вийшли з таверни. Після чого Зерд і Конфідус потрапили у полон, а барон зник. Чудова картина. Хоч на виставку.

- Ви не на боці караючих, вірно?

- Ні, леді.

- Вас багато?

- Чоловік двадцять.

- Це у вас організація, чи як?

- Можна сказати й так. Нас занадто мало, щоби щось змінити, та ми радо допоможемо Вартовим.

- Ненавидите караючих?

- Можна й так сказати. Вони наші вороги. Майже у всіх з нас караючи ув'язнили чи вбили когось із родичів.

- Але таких містян має бути набагато більше.

- Так, леді. Та не всі з них готові чинити спротив. Більшість людей залякані.

От тобі й третя сила.

- Чи правильно я розумію, що в місті багато шпигунів караючих?

- Так, леді. Деяких донощиків ми знаємо, та не всіх.

- Що ви знаєте про готель?

- Його хазяїн працює на караючих. В цьому готелі заарештували багатьох неугодних їм людей.

Я кивнула, погоджуючись не стільки із співбесідником, скільки із своїми думками.

- Ви схожі на єгеря.

- Так, леді. Я був єгерем, та після того, як мого брата забрали караючі, мене звільнили і я залишився без роботи.

- Як вас звуть?

- Римон, леді.

- Римон, я хотіла би поговорити з хазяїном готелю, так би мовити, один на один.

- Ви можете зібрати своїх людей і допомогти мені в цьому?

- Так, леді.

- Виконуйте. Зберіть загін у двадцять чоловік біля готелю і очікуйте на нас.

- Буде зроблено, леді.

Відступивши декілька кроків, наш співбесідник нібито розчинився у лісі.