Розділ 13. Загадки нічного лісу

Діставшися берега, я вирішила не зволікати. Саєб обережно взяв мене за зап'ястя і на мить затримався, не наважуючись торкнутися лезом ніжної шкіри.

- Не вагайтеся, я звикла, - та насправді трохи кривила душею.

Хоча я вже багато разів проходила процедуру активації талісману, кожного разу всередині все неприємно стискалося.

Попередньо я склала план, куди буду рухатися у трансі. Мені не потрібно було одразу перетворюватися на велику кішку. Спочатку я повинна була з'ясувати, наскільки багато є погані, у межах досяжності якої ми знаходимось.

З минулого досвіду я знала, що відчуття трансу настає, коли я налаштовуюсь на конкретного монстра і починаю дивитися його очима. Та скільки я не шукала в уявному просторі, нічого не виходило. Невже у лісах немає навіть рейдерів? Тим більше, що розпочалися Смутні дні.

А це що таке? В мені піднімається чорна злоба, та я не можу виплеснути її назовні. Я сиджу нерухомо у чомусь смердючому.

Поруч зі мною такі самі як я, що не можуть виплеснути свою злобу. Ми не спимо, але не можемо поворухнутися.

Борони Єдиний, куди це я потрапила?

Мені би повернутися, та сама я цього зробити не можу, а Саєб очікує мого перетворення на велику кішку. Можливо, Зерд повернув би мене?

Зерд. Велика кішка всередині мене ворухнулася, впізнаючи знайому ниточку життя. Вона така слабка, що ось-ось згасне. А я нічим не можу допомогти!

Вже за мить велика кішка скочила на ноги.

Саєб сів на коня, якого підвів Арісат, здивовано спостерігавший за моїм перетворенням.

Велика кішка без проблем узяла слід і невдовзі заглибилася у нічний ліс. Саєб, за чиїм конем слідувала приготована для мене кобила, тримався позаду.

Зерд із Конфідусом не поїхали шляхом, який вказав сер Тангрет. Вони вибрали короткий шлях бездоріжжям.

Ліс зустрів нас океаном звуків і запахів. Мені завжди подобалося перебувати в тілі великої кішки. Якщо тільки хтось не намагався мене вбити просто зараз, я насолоджувалася силою м'язів, недоступними людині стрибками та швидкістю, і дуже любила мчати лісом. Щоправда, це було всього пару разів, та враження залишилися незабутні, й останні дні я дійсно сумувала за великою кішкою.

На щастя, для Саєба нічна темрява теж не була перешкодою. Мешкаючи у великому місті, я навіть не підозрювала, що вночі, виявляється, є достатньо світла, щоб пересуватися лісом. Можливо, Саєб навчився цьому, спостерігаючи за положенням зірок. Наразі не було можливості його розпитати, однак ми набрали пристойну швидкість.

Дрібні тварини тікали з нашого шляху, а більші хижаки дивилися нам услід оцінююче, втім не робили спроб наблизитися.

Дивним чином, велика кішка відчувала єдність з усією природою, живою і неживою.

Ми проминули лігво сонного ведмедя, та він тільки нашорошив вуха нам услід. Олені тікали від нас, так само, як і дрібні тварини.

Запах людини відрізнявся від усіх інших запахів лісу так само, як між листяних дерев могла стояти сосна або ялина. Нібито і те, і те зелене, та не переплутаєш. Приблизно так велика кішка сприймала світ запахів.

Коли нічна темрява змінилася сутінками, ми наблизилися до околиць міста. Саєб допоміг мені здійснити зворотне перетворення, і ми підійшли до коней. При появі хижака вони починали хропіти і прясти вухами, тож великій кішці доводилося триматися на відстані.

Сліди Зерда і Конфідуса привели до міста, де одного разу мені вже довелося побувати. Та я не ризикнула на світанку гасати його вулицями у вигляді великої кішки.

Інкубатор нечисті. Ось що я побачила, коли увійшла до трансового стану. Він був десь у містечку. Тільки як про нього дізнався Зерд? Адже його ниточка життя світилася неподалік від монстрів.

Моя кобила стала, як укопана. Саєб озирнувся і натягнув повід.

Коли Зерд їхав сюди, він ще не знав про цю базу. Тоді що його привело до містечка, та ще й у супроводі Конфідуса?

Знаючи підступність Владики, я могла припустити, що за викраденням Норісси стояла якась більша мета, ніж просто знешкодження одного з Вартових. Тим більше, Норісса була єдиною з нас, хто не міг створити йому особливих проблем.

Крім того... Крім того, що?

Що у неї був зв'язок з Амайєю!

Я ляснула себе по лобі! Владиці потрібна зв'язкова. Для чого? Можливо, він хотів шантажувати жриць, однак навряд чи це робоча ідея. Судячи з того, що я бачила, ці жінки зроблені з криги і металу. Взагалі-то, я б на місці Владики не намагалася зачепити їх. Та, схоже, він іншої думки.

А може, шукає способи дістатися до їхньої схованки. І для цього йому потрібна Норісса.

Знаючи незламний характер дівчини, вона навряд чи добровільно погодиться на співпрацю. Сумнівно, щоб встановити зв'язок із жрицями можна було супротив її волі. Хоча можливості Владики з контролю над мозком не варто скидати з рахунків. Та найпростіше примусити її, використовуючи її батька.

Барон Нордвінд. Ось хто його цікавив! І схоже, Зерд зрозумів це раніше від усіх.

Поступово все стало розставлятися по своїх місцях.

Зерд і Конфідус охороняють барона Нордвінда. Тільки чому Зерд знаходиться в Цитаделі?

Звідки узялося слово "цитадель", я не знала. Можливо, по аналогії з розповідями Дана.

Караючі намагалися захопити барона, та натомість Зерд і Конфідус взяли їх у полон та змусили привести їх до Цитаделі?

Мені негайно треба було перетворитися на велику кішку!

Та сонце вже зійшло, і я не могла цього зробити, не сполошивши усіх шпигунів Владики, які є у місті. А таких, я впевнена, чимало.