Розділ 8. Перед боєм

- Тут решітка, - повідомив Зерд, який ішов попереду, підсвічуючи собі ліхтарем.

- Це означає, що ми вже під Цитаделлю, - підтвердив Лігнор.

- Чому ти не попередив, що тут не можна пройти?

- Я забув, - похнюпився караючий.

- Ти знаєш, як її відчинити? - запитав Конфідус.

- Так-так. Он там на стіні є важіль. Його потрібно опустити вниз.

Світла, яке давав ліхтар, ледве вистачало, щоб розгледіти важіль, який знаходився у десятку кроків від решітки, встановлений з таким розрахунком, щоб зовні до нього не можна було дотягнутися.

Лігнор злякано розводив руками. Зерд спробував підняти решітку, та вона не піддавалася. Що не дивно, адже вона повинна була захистити від проникнення чужинців. А далі відбулося те, чого Лігнор ніяк не очікував.

Конфідус зняв з пояса ласо, а птах Зерда метнувся до решітки. Хоча й насилу, та йому вдалося протиснутися на протилежний бік. Під низом йому подали ласо. Ім'я схопив його лапами і потяг до важеля. З третьої чи четвертої спроби, йому вдалося накинути петлю на важіль.

Зерд потягнув за мотузку, використовуючи нижній край решітки як опору, та важіль не піддавався. Врешті-решт йому довелося відійти до протилежної стіни, і тільки там був знайдений потрібний кут зусилля.

Решітка повільно пішла вгору. Захопившися цим дійством, вони пропустили момент, коли тиша змінилася неясним гулом, що долинав згори.

За решіткою підземний хід розділявся на два коридори.

Гул вгорі наростав, тепер уже всі звернули на нього увагу.

Зерд спробував пояснити птаху, що час тікати, поки вихід вільний, за що Ім'я боляче вщипнув його за палець.

- Хочеш залишатися - залишайся, - знизав плечима Вартовий.

Для велетенського меча Конфідуса у підземному ході не вистачало місця, тож він озброївся трофейним, який відібрав у караючого.

Лігнор спробував було заперечити, та Конфідус шикнув на нього.

- Ти свою справу зробив, можеш іти, - Зерд махнув головою у бік готелю.

- Ні, я з вами! - з невідомих причин Лігнор вирішив залишитися.

- Ти знаєш, куди ведуть ці ходи?

- Хід зліва веде до інкубаторів, а правий виходить на вулицю у дворі цитаделі.

Зерд і Конфідус перезирнулися:

- Тоді нам наліво.

Несподівано Ім'я передумав залишатися. Стартувавши з плеча Зерда, він рвонув у правий тунель.

Зерд лише похитав головою: "Мало тобі перебування в Цитаделі".

- Тримай! - він передав ліхтар Лігнору, узявши меч обома руками.

Тіні від ліхтаря танцювали попереду, то зменшуючись, то збільшуючись до велетенських розмірів.