Розділ 3. Суахіль

- Знаєш, чого я не розумію? - Дан примудрився однією рукою перевіряти екіпірування, а другою насипав насіння Зеленому, що прилетів і вмостився на тині, поглядаючи на нас то одним, то другим оком.

- Не розумію, чому Норісса не чинила опору. Варто було їй закричати, як хтось прийшов би на допомогу, адже навколо було повно наших людей.

- Вкр-р-рали скар-р-рб? - поцікавилася Білосніжка, що взялася невідомо звідки і вже поглядала на гостинці Зеленого.

- Як таких бовдур-р-ів бер-р-руть у Вар-р-ртові? - продовжувала бурчати Білосніжка, що ходила навколо нас, не забуваючи поласувати насінням.

Зелений, що був приосанився при появі дами, нервово закрутив головою. Адже під сумнів ставився його особистий вибір. Щодо свого особистого вибору, Білосніжка ніяк не засмучувалася.

Тибіта, годувальниця Норісси, яку дівчина називала Тибі, вже дала відповідь на запитання Дана.

- Викрадачі банально погрожували вбити жінку, якщо дівчина хоча би пискне.

- Але в Норісси була зброя. Чому вона не спробувала нею скористатися? - не вгамовувався Дан.

Ну от як він собі уявляє опір двох беззахисних жінок групі озброєних бандитів? Я зітхнула. зрозумівши, що мені знову доведеться виступати в ролі, яку я ненавиджу - у ролі руйнувача ілюзій. Мені доведеться зруйнувати мрію Дана, відкривши йому очі на реальність. Що ж, він сам завів цю розмову.

- Дане, хочеш я скажу тобі правду?

- Давай, - спантеличено подивився на мене Дан.

Він навіть відірвався від огляду зброї. Цікаво, навіщо він кожного разу перевіряє лезо своєї Штучки. Адже зрозуміло, що йому не страшні ані камені, ані метал. Навіть крові на ньому не залишається, якою б жорстокою не була бійка.

На подвір'я замку прибували лицарі. Озброєння загонів було різношерстним, та й самі загони були невеличкими - від чотирьох до десяти чоловік. Сер Тангрет з Арісатом розподіляли їх на підрозділи, та в основному прибуваючі годилися тільки на те, щоб здійснювати прикриття. Головною ударною силою залишалися загони Дана, Конфідуса і Саєба.

Я знову зітхнула. Чи настане колись спокій у нашому житті?

- Норісса - це твій другий шанс, Дан.

Мені було важко про це говорити, та я була змушена продовжувати.

- Альма була першим шансом, який ти втратив через свою необачність. Ти маєш зробити все можливе і неможливе, щоб врятувати Норіссу, бо третього шансу доля може тобі не дати.

- Нью... - Дан ошелешено дивився на мене. - Але ж ми збиралися побратися.

- Ти збирався, - підкреслено чітко вимовила я. - Відкрий очі, Дан. Я тобі не пара. Ти господар, міцно стоїш ногами на землі, а я перекоти-поле.

- Зазирни у своє серце, Дан. Що ти відчуваєш до мене?

- Ну-у, мені хочеться подбати про тебе. Тим більше, я дав слово.

- От! - я підняла палець вгору. - Ти для мене старший товариш. Ти для мене, можна сказати, як брат. Але це не про одруження.

- Норісса мене дійсно чимось зачепила, - задумливо промовив Дан. - То ти звільняєш мене від даного слова?

"Слава Єдиному!" - подумки я звела очі вгору.

- Звільняю! - радісно заверещала я.

- Ти у мене така розумниця! - Дан підхопив мене із землі і закружляв в обіймах.

Відчуваючи, як мої ноги втратили опору і намагаючись стати на землю, я наштовхнулась на пронизливий погляд Зерда.

Дан теж помітив цей погляд.

- Ти вибрала його, - промовив він, опускаючи мене на землю.

- Я нікого не вибирала!

Мене завжди дратувала чоловіча впертість у цих питаннях, та пройшовши короткий курс психології під час підготовки до перенесення, я зрозуміла, що це є нормальним.

- Я просто тобі кажу, Дан, що ми не пара. Ти не уявляєш, на який жах перетворяться наші подружні стосунки із твоїми спробами мене перевиховати і зробити з мене гарну господиню, і яка між нами була би війна.

Я повернулася до нього спиною, давши зрозуміти, що розмову скінчено.

Та відійшовши декілька кроків, не втерпіла і озирнулася. Дан сидів над купою екіпірування і замислено чухав потилицю. Борони мене, Єдиний, від закоханих чоловіків!

Не встигла зробити ще кілька кроків, як пролунав крик Дана:

- Нью! Суахіль!

Птах Норісси зник разом із нею. Єдине, що втішало - ми не бачили слідів боротьби. Та це не дивно, знаючи здатність птахів Вартових завбачати неприємності і вчасно від них тікати.

Суахіль спікірувала на тин, впустивши до рук Дана маленький предмет, у якому я впізнала сережку Норісси.

- Вона вибрала тебе, - не впустила я можливості його підколоти.

Дан вклав два пальці до рота і по-хлоп'ячому свиснув, привертаючи увагу.

Відірвавшись від своїх справ, люди почали підходити до нас. Не було тільки Зерда. Він наче крізь землю провалився. Велика кішка всередині мене ворухнулася, нагострюючі лапи нестися слідом за ним. Та я не могла цього зробити, не дізнавшися, яку звістку принесла Суахіль.

Дорогі читачі! Вітаю на сторінках моєї історії! Підписуйтесь на мою сторінку і ставте лайк. Буду рада вашим відгукам і коментарям