Розділ 2. Воскреслий монстр

Владика задоволено потирав руки. Перед ним, похнюпивши голови, стояло троє Сірих жерців. Серед них можна було впізнати того, хто свого часу привів нечисть до готелю, щоб захопити зненацька Вартового Зерда та його супутників.

Та наразі Сірі жерці не виглядали такими впевненими. А причиною було невдоволення Владики. Після його прибуття із-за океану у них почалися важкі дні. Це було схоже на візит великого начальства, що за якимось дивом вирішило спуститися з Олімпу до простих смертних.

У Владики була на це причина, та раби не повинні були її знати. Жриці Світла таки спромоглися спричинити йому проблеми, і тепер він шукав способу знешкодити купку представниць прекрасної статі, до яких Владика ставився з відвертим презирством. Втім, визнаючи, що вони володіють деякими можливостями, недоступними йому. Поки що недоступними.

Який би високий щабель не займав Владика в ієрархії прислужників Темряви у цьому світі, цей щабель все ж таки був не найвищим. Втім, його хазяї не були присутні у цьому світі фізично. Планета, де вони існували, була газовим гігантом, вкритим клубами аміаку. А оскільки вони не могли надіслати у світ Владики свого представника, зв'язок здійснювався через портали.

Світ Владики був одним з численних світів, які його хазяї намагалися підкорити. Іноді Владика замислювався, навіщо це їм. Його розум людини, що народилася і виросла у середньовічному світі, не міг повністю охопити концепцію їхнього існування. Тому про себе він називав їх Темними Хазяями. Їхня цивілізація, пройшовши стадію існування у фізичному тілі, перейшла на наступний рівень, який умовно можна було б назвати рівнем оцифрованого розуму.

Технологія досягла таких висот, що після закінчення фізичного життя розум істоти переносився на енергетичну матрицю, і в подальшому вона продовжувала жити як хвильовий згусток, що міг бути виявлений хіба що радіолокаційними засобами. Існування у формі хвильового згустку позбавляло купи проблем і давало грандіозні можливості.

Однак, несподіваним побічним ефектом виявилося те, що у хвильову форму перейшли деякі особливості мислення фізичної істоти, такі як амбіції та бажання насолоджуватися звичними речами. І ось з цим була проблема, оскільки, не маючи фізичного тіла, вони не могли споживати їжу, займатися сексом чи милуватися красою матеріального світу. Замість раю, про який вони мріяли, ці істоти потрапляли в чистилище. Вічний голод і туга за тим, що було раніше, перетворювали їхнє існування на тортури. Врешті-решт, це зробило їх Темними Хазяями.

Єдиною насолодою, яка залишалася їм доступною, і за допомогою якої можна було забутися, була насолода владою. Тому всі зусилля протягом століть і тисячоліть, а вік існування хвильового згустку, за дотримання деяких умов, міг бути практично нескінченним, були спрямовані на набуття все більшої влади.

Владика і монстри для них були лише інструментами, одними із багатьох. І до певної міри Владика це усвідомлював. Та зараз він був у хорошому настрої. Зовсім скоро в його руках опиниться та, що все йому зіпсувала. Він міг би знищити Вартових ще на підході до Храму Світла, у Владики було достатньо можливостей. Та його план був більш витонченим. Він хотів наочно продемонструвати хваленим Вартовим їхнє безсилля. І начебто все було передбачено, окрім появи цієї дівчини, що мала дивний зв'язок з амулетом Згверти.

Владика вважав, що амулет повністю перепрограмований та підкоряється його поплічниці. Однак це виявилося не зовсім так. Хтось або щось змогло перепрошити амулет за час, що пройшов з моменту, коли ця маленька сучка зірвала його з шиї Згверти і до моменту, коли вона з'явилася у залі для жертвоприношень.

Причиною того, що у Храмі Світла він не наказав вбити Норіссу одразу, була в тому, що сам Владика і його підручні були впевнені: перед ними Згверта. Тільки коли Норісса зірвала з шиї амулет, проявилася її справжня зовнішність. Та це відбулося занадто швидко, і ніхто не встиг зреагувати. Через це все пішло шкереберть, і Владиці довелося використати свій головний козир - порошок, що за лічені хвилини міг перетворити його на величезного монстра.

Шкода, це була непоправна втрата. Та головне, що йому вдалося вийти з тієї колотнечі живим і майже неушкодженим. "Майже", бо Владика пережив не надто приємні моменти, коли монстра розривало на шматки у гігантській вирві. Та суть технології полягала в тому, що зворотне перетворення могло відбутися з будь-якої частини тіла монстра, тільки б вона була достатньо великою.

Це був вельми болісний процес, Владику й досі починало трусити при цих спогадах. Коли підземна річка викинула рештки гігантського монстра на берег, почалося зворотне перетворення, і за деякий час на мокрому піску лежав Владика, живий і здоровий.

Навіть йому, обізнаному з можливостями темних технологій, це здавалося дивом. Та надалі було справою техніки дістатися до найближчого поселення. обійшовши приготовані для ворогів пастки, знайти одяг і гроші.

Коли хески знайшли рештки величезного монстра і впевнилися у загибелі Владики, він був уже далеко від місця катастрофи.

Дівчисько було важливим ще й через його здатність встановлювати зв'язок зі Жрицями Світла. Ті, як він вважав, дурепи, замість того, щоб захопити владу над світом і царювати, обмежувалися тим, що проводили ритуали з відновлення родючості. Цього Владика ніяк не міг зрозуміти. Люди завжди плодилися і будуть плодитися, питання в тому, щоб вони були покірними його волі, а отже, і волі Темних Хазяїв.

Жриці вирвали з його рук один з найважливіших порталів, через який Владика отримував усе необхідне. В такий спосіб відбувалося постачання розгалуженої мережі центрів, у яких невтомно працювали Сірі жерці.

А спробували б вони не працювати невтомно. Взяти хоча би трьох бовдурів, яких він щойно відіслав. Іноді Владиці здавалося, що вживлені чіпи роблять їх тупими. Дійсно, ініціативні люди, які ставали до лав Сірих жерців, здебільшого з мотивів помсти, а дехто за покликом своєї підлої душі, з часом перетворювалися на механічних виконавців. І цю проблему Владика ніяк не міг вирішити. В кінці кінців, Сірі жерці перетворювалися на механічних ляльок, що переставали розуміти команди. і Владиці нічого не залишалося, як перетворити їх на примітивну нечисть, разом із рабами, яких вдавалося захопити.