Розділ 1. Смутні дні

Ледве діставшися до спальні, я неввічливо зачинила перед Зердом двері.

Його поцілунок не на жарт мене збентежив. Звільняючись від бального вбрання, я обмірковувала, що буду робити, якщо мене знову змушуватимуть виходити заміж. Однак, треба віддати Зердові належне, якщо він і очікував запрошення увійти, то нічим цього не показав.

Білосніжка, здається, поділяла моє обурення чоловічою безцеремонністю, роздратовано смикаючи зав'язки дорожньої торби.

- Бедлам в бор-р-рделі! - нарешті проголосила вона.

Трохи заспокоївшись вечірнім чаєм, який принесла служниця, я вже й сама не розуміла, чому так наїхала на Зерда. Насправді, десь у глибині душі він мені подобався, та через цю дурну історію з Даном я була геть не налаштована заводити особисті стосунки.

За цими роздумами я не помітила, як дійсність перейшла у сон. Прекрасний корабель з білосніжними вітрилами проходив повз мене, віддаляючись у бік горизонту. Пофарбований у темно-бірюзовий колір, борт корабля утворював чудову гармонію з кольором моря та хмарами, що пливли небом. На палубі стояла Норісса у ніжно-блакитному вбранні і прощально махала мені рукою.

Я прокинулася серед ночі, та якийсь час милувалася картиною, що залишилася в моїй уяві. Втім, щось не давало спокою. Норісса!

Поспіхом вдягаючись, я розбудила Білосніжку.

- Куди зібр-р-ралася! Нема спокою дур-р-репі, - буркнула вона і засунула голову під крило.

Мандрувати баронським замком вночі - непросте завдання, особливо якщо з дитинства не звик ходити коридорами із свічкою. На щастя, мені залишили масляну лампу, яку я все ж таки спромоглася запалити. Слава Єдиному, Дан уже навчився робити сірники!

Найближчою до моєї була кімната Дана, куди я обережно постукала. Не хотілося розбудити увесь замок для того, щоб з'ясувати, що мої побоювання марні, і виглядати дурепою, у повній відповідності до опису Білосніжки.

Двері відчинилися, і на порозі з'явився сонний Дан.

- Нью! Що ти...

- Тс-с-с! - приклала я палець до вуст. - Можна увійти?

- Заходь! - Дан якось ніяково посміхнувся і махнув рукою.

- Ти не так мене зрозумів! - прошипіла я, тільки-но він зачинив двері.

- Та невже? - іронічно підняв брови Дан.

- Де Норісса? - присікла я його народжуючися фантазії.

- Норісса... А знаєш, вона мені сподобалася, - несподівано зізнався Дан.

- І що? - з'єхидничала я. - З яких пір ти став втіленням цнотливості?

Дан ображено засопів.

- Насправді я бачила сон, який мене стривожив, - примирливо сказала я. - І краще було б, якби ти зараз був із Норіссою.

Все це я промовляла, стоячи до нього спиною, оскільки Дан вже одягався. Цей світ привчив нас до того, що незрозумілі ситуації не обіцяють нічого доброго.

За хвилину ми поспішали до західного крила, в якому поселили Норіссу разом з її годувальницею. Невідомим чином новина рознеслася замком, і, підходячи до кімнати Норісси, ми побачили натовп озброєних людей. Двоє лицарів сера Тангрета вивели з кімнати її заплакану годувальницю. Побачивши мене, жінка, як колись, спробувала кинутися мені в ноги.

- Леді Вартова! Врятуйте мою дівчинку! Благаю!

- Заспокойтеся і розкажіть, що сталося.

За її словами, після закінчення балу Дан дійсно провів Норіссу до дверей, та побачивши няню, яка ділила з дівчиною кімнату, знітився і, попрощавшися з Норіссою, пішов до себе.

Краєм ока, я помітила, як щоки Дана порожевіли при слові "знітився". Люди в цьому світі прості, і називають речі своїми іменами.

Норісса сама наполягла на тому, щоб їх з годувальницею поселили в одній кімнаті. Зустрівшися після довгої розлуки, вони ніяк не могли наговоритися.

За декілька хвилин після того, як Дан пішов, у двері постукали. Дівчина відчинила, навіть не запитавши, хто там, оскільки була впевнена, що повернувся Дан. Та замість нього до кімнати увірвалися озброєні люди. Їх очолював работорговець із секти горпів, з яким годувальниця Норісси свого часу уклала договір. Згідно цього договору вона зобов'язалася привести йому десятьох дівчат за те, що Норіссу сховають від кредиторів. І тепер він знайшов жінку і звинуватив у невиконанні домовленості, повідомивши, що в якості компенсації забирає Норіссу.

Жінки були настільки ошелешені, що не чинили спротиву. Норіссі швидко зав'язали рота та вивели з кімнати. Годувальниці ж, через шоковий стан, навіть не спало на думку одразу повідомити про викрадення дівчини. Підозрюю, вона побоювалася, що її звинуватять у тому, що сталося.

Вона закінчувала розповідь, коли Дан вже розподіляв людей на групи, щоб відправити навздогін викрадачам. Зі слів жінки виходило, що з моменту викрадення пройшло близько двох годин.

Проходячи повз мене, Зерд обійняв мене за плечі: мовляв, не бійся. Та я й не думала боятися, я страшенно злилася, в першу чергу на себе. Це ж треба - настільки захопитися романтичними ідеями, щоб не побачити очевидної небезпеки.

Дан теж красунчик. Якби він провів цю ніч із Норіссою, дівчина була би в безпеці. Це якраз той випадок, коли джентльменство було недоречним.

Я глибоко вдихнула і спробувала заспокоїтися. Врешті-решт, ми всі розслабилися після важкої подорожі, вважаючи, що знаходимося в глибині дружніх земель. Насправді, так і було, от тільки сер Тангрет не звик мати справу з таким ворогом, як Cірі жерці.

Цікаво, що до нещодавнього часу він поняття не мав, що нечисть звила гніздо поруч з його володіннями, настільки обережними були прислужники Темряви. Господар замку виглядав винуватим, та все ж намагався тримати себе в руках, роздаючи незначні розпорядження своїм людям. Як завжди у критичній ситуації, командування прийняв на себе Дан, і ніхто навіть не думав йому заперечувати.

Розіслані слідопити повернулися ні з чим, та й правду сказати, надія знайти сліди дівчини була примарною. Скоріше за все, викрадачі прибули морем, а на морі, як відомо, слідів не залишається.

Не отримавши жодної корисної інформації, Дан наказав готуватися до зачищення підземелля. І в цьому він мав рацію. Навряд чи така добре спланована акція могла відбутися без участі Сірих жерців. Я була згодна з тим, що представники секти горпів є простими виконавцями. До речі, із сектою було складніше, тому що барон Нордвінд під час останньої зустрічі з моїми товаришами зарекомендував себе зовсім недружньо, тож операцію із зачистки секти ще належало ретельно спланувати.