Розділ 27. Реальність життя

Дан їхав попереду на молодому, норовистому жеребці. За ним Норісса на спокійній кобилі, яку подарував їй Темір.

Допомагаючи батькові у трактирі та супроводжуючи його в мандрах, Темір бачив різних людей. Здебільшого, вони прихильно ставилися до старанного і слухняного хлопчика, який допомагав батькові, і, бувало, навчали його різним корисним речам. Тому, запрягаючи кобилу, він потайки, поки дівчина не бачила, заплів коску у гриві, наклавши охоронне закляття.

За Норіссою їхали троє бійців, які розташувалися обабіч і трохи позаду неї. Це повинно було захистити дівчину від випадкової стріли, адже вона єдина з усього загону не мала на собі легкої кольчуги та шолому.

Маючи життєрадісний характер, Норісса вже й забула думати про пригоди у трактирі і роздивлялася по сторонах. До подорожі на Схід їй не доводилося мандрувати. Дбаючи про репутацію доньки, батько виховував її затворницею, і найбільшою розвагою були рідкісні відвідування найближчого міста, завжди у супроводі служниці та озброєного охоронця.

Норісса й гадки не мала, що прийде час, і на неї зваляться такі карколомні пригоди. Однак дівчина сприймала реальність життя без спротиву і не намагалася утримати те, що уходило, як пісок крізь пальці.

А реальністю життя був Дан, який їхав попереду і був готовий захищати її ціною власного життя.

І ще реальністю життя були палкі обійми Теміра. Хоча юнак не дозволяв собі зайвого, його пристрасть проривалася через усі станові кордони, і спогади про його гарячій шепіт досі хвилювали Норіссу.

Втім, про заміжжя вона не думала, адже, втративши незайманість, вона втратить зв'язок з Амайєю. Це їй пояснила Старша Жриця. Її амулет перестане працювати. І начебто тепер, коли у Храмі Світла залишилася зв'язкова, це не так важливо, але шлях жриці Норіссі теж подобався. Їй подобалася сила і краса, яку випромінювали ці жінки. Тож, всі питання особистого життя Норісса вирішила відкласти на потім, розумно вважаючи, що наразі є більш нагальні речі, наприклад, безпечно дістатися до маєтку сера Тангрета.

* * * * *

Троє преміальних бійців стояли перед Владикою. Усі високі, міцні чоловіки. Побачивши їх, пересічна людина нічого не запідозрить, хіба що приверне погляд їхня, як на підбір, богатирська статура.

- Дівчисько не вбивати! Взяти живим!

В очах бійців нічого не відобразилося.

Насправді, чіп Владики дозволяв підтримувати прямий зв'язок з преміальними бійцями, і в усних наказах не було потреби. Та Владика не міг відмовити собі у задоволенні.

Фотографічні образи Дана і Норісси були передані бійцям також за допомогою чіпу.

До цього Владика отримав зображення від монстрів, вбитих у трактирі. Ці експериментальні зразки відрізнялися здатністю підтримувати зв'язок на великих відстанях

Владика й сам не знав, яка комбінація препаратів дала такий результат. Як не знав цього Старший жрець, заради розваги довільно змішуючи їх в одному флаконі. Та ці двоє перетворених вийшли надзвичайно вдалими.

Навіть з преміальними бійцями зв'язок на відстані був примітивнішим і не дозволяв передавати зображення. Владика міг тільки відчувати їхні емоції, а ці два монстри передавали картинку в реальному часі.

Той із них, що потрапив до кімнати Норісси і стояв перед нею, затримався не тільки через те, що в нього був наказ не вбивати зв'язкову, а ще й через те, що Владика із задоволенням роздивлявся гарну перелякану дівчину у спідній сорочці, через яку просвічували всі її принади.

Шкода, що зв'яхкову не можна позбавити незайманості - тоді вона втратить свою силу. А втім, ніхто не заважає Владиці спочатку використати Норіссу, а потім робити з нею все, що завгодно. Ця думка остаточно втішила його після втрати двох цінних монстрів. Здається, у нього вже є кандидатка на нову ляльку.

Нью мала рацію, коли вважала, що Дан є для Владики незрозумілим фактором. Вражаючі перемоги Вартового в минулому змушували остерігатися. Однак тепер Владика дізнався про його головну зброю. Це кірт, який Вартовий постійно тягає із собою. Схоже, іншої сили в нього немає, крім звичайних навичок бійця.

Тепер Владика міг скласти план.