23 Несподівано

Меней

-Ти що їй встиг розповісти? Для чого взагалі з'явився? Просив же не наближатися!

-Спокійно, нічого не казав, не хвилюйся. Пробач, не стримався, вона була така зажурена, не зміг пропливти повз. Тепер я розумію тебе, брате, справді цікава дівчина. Зовсім не схожа на твоїх попередніх.

-І яка ж вона?

-Справжня. Ні, справжній вогонь. Знаю, що ти зараз скажеш, але я кілька разів спостерігав за вашими тренуваннями, бачив Варю на березі, і якби не знав, що вона людина, то подумав би, що русалка, так вже чарує своєю щирістю. І вмінням відправити старшого брата до дідька. Лупцює вона тебе знатно.

-Невже сподобалась? - я відпустив брата і встиг помітити як в кімнаті згасло світло.

Дивно спостерігати здаля за своїм будинком, розуміти, що там є ще хтось, крім тебе. І цей хтось не лежить в твоїх обіймах, не проводить з тобою ночі в пристрасному коханні. Ні, цей хтось щоранку смішно бурчить, бо не хоче тренуватися, червоніє від твоїх дотиків, намагається показати, що все добре, коли має купу проблем і засинає за стіною, доводячи мою сутність до сказу.

-Сподобалась, але я б радше захищав її від тебе. Я б не зміг так знущатися над дівчиною.

-Варя - вартова, як ще тренувати воїна? По голівці гладити?

-Але ж не битися щоранку. Менею, я хочу познайомитися з нею ближче. Чари на дівчину не діють, шкоди не заподію, варті теж не завадимо, якщо дівчина проявить симпатію. 

-Ні.

-Ти ж сам сказав, що не маєш почуттів, до того ж, через місяць будеш законним чоловіком іншій. Чому ні?

-Марате, як твій майбутній правитель і, як наставник вартової, я забороняю вам спілкуватися і тим паче мати стосунки. Доброї ночі.

-Слухаюся мій справедливий майбутній володарю. Хоча, знаєш… буду слухатися, коли матимеш корону, а зараз так просто не відступлю. Одну ти в мене вже забрав...

*

-Захищайся, давай, сильніше тримай палицю. Тепер наступ! Та сильніше бий, ну!

Сьогоднішній ранок дав зрозуміти мені, що означає літати як сраний віник. Меней так вночі розлютився, що я сама сиділа біля води, думала прикопає в пісочку. Добре, що русал встиг втекти, ато і його підсмажив би на грилі. Та вчорашнє бурчання було лише квіточками. Чоловік вирішив покарати мене в досить екстравагантний спосіб - дубасив палицею. Ні, не переживайте, не забивав, як скотиняку. Просто посилив тренування. Двометрова дерев'яшка крутилася в моїх руках, як божевільна. Я забула половину прийомів і чисто інстинктивно, як вжалена, махала нею для захисту. А от удари чоловіка були чіткими і досить сильними. Різкі випади вперед з палицею над головою, підсічки знизу, замах зверху, але удар по ногам.

А на додачу наставник змусив принести кинджал. Я вперше взяла його до рук на тренуванні і страшенно боялася поранити. Зазвичай холодну зброю ми замінювали невеликою палицею. Махач вийшов знатний - я нападала, а чоловік захищався.

-Менею досить, що ти робиш? - з останніх сил я зробила випад і кинула зброю на траву. - Не буду з тобою битися, що за цирк ти влаштував? Я вже зрозуміла - ніякої річки вночі, без тебе.

-Ні, ану вставай! Доки не виб’ю безвідповідальність і дурощі з голови не зупинюсь. Підіймайся негайно! Твої напади схожі на гру в пісочниці з лопаткою.

Та він зовсім здурів! Що ж я такого зробила? Не купалася ж, просто сиділа. А від його тренування завтра все тіло в синцях буде, відчуваю себе відбивною. Невже так злякався за мене?

-Все, ти мене дістав! - я зриваюся на ноги і впевненою ходою підступаю впритул. Задираю голову і демонстративно тицяю пальцем в чоловічі груди. - Ти нестерпний катюга, нелюд, карась доморощений! Знаєш, що я зараз з тобою зроблю?

Ідеально було б дати добрячого ляпаса, образитися і втекти. А він, як доблесний приц, падав би мені в ноги і вимолював прощення. Але… доки наставник здивовано кліпає на мене і думає як реагувати... Я встаю навшпиньки, обіймаю Менея за обличчя і цілую. Шелений стукіт серця пульсує десь в горлі, руки тремтять, я розплющую очі і спускаюсь на землю. Зараз мене точно обізвуть дурепою і відправлять до бабусі. Та відступити мені не дають. Меней притискає до свого тіла, чоловічі губи захоплюють у полон, дарують насолоду, пристрасть, шаленство. Сироти табунами бігають по шкірі та намагаються загасити полум’я, що от-от спалить мене, розчинить, змусить забути про все на світі, крім цих палких, міцних обіймів.

-Тобто я весь цей час робив неправильно? Варто було не залицятися, а кричати чи ігнорувати? - насилу відірвавшись від моїх губ, шепоче Меней.

-Ага, ми ж дівчата несповна розуму - байдужі королеви для тих, хто бігає за нами і рабині тих, хто не звертає уваги.

-А хочеш бути королевою підводного царства?

-Ммм, роздавати накази коропам і керувати військом черепашок? 

Меней лиш посміхнувся, та в очах читався біль чи смуток, не розібрала. Що ж з ним відбувається останнім часом?

*

Щаслива дівка - страшне створіння. Вона не бачить перепон і пробачає ворогів. Після довгого прощання, мене таки відпустили до бабусі на вихідні, і я, мов дика коза, попригала роздавати своє щастя оточуючим. Такою загадковою я влетіла в будинок, ще раз поснідала, хоча й не хотіла, але бабусині млинці, то святе.