22 Чергова таємниця в річці

Робота сьогодні не йшла взагалі. Таргани бігали в голові туди-сюди і намагалися зрозуміти чому незнайомець вже двічі приходив на нашу вулицю. Тільки останнього разу до будинку не наближався. Та його холодну, негативну силу я все одно відчувала. А ще я зовсім забула за обіцянку Лісовику, а Вальд вже двічі за ці дні відправляв до мого офісу білку. Я вже боюся заходити до кабінету, бо пухнасте створіння сидить на підвіконні з того боку і нервово тупотить лапкою, а ще буває тримає в руці горішок та перехиляє його, ніби чарку. Страшне видовище, скажу я вам. Тому наважилася поговорити з наставником.

-Макаре Олеговичу, ви вільні? - обережно постукала і заглянула в кабінет. - Можете зіставити мені компанію на обід?

Меней відірвався від папірців, поглянув на годинника і попросив йти займати столика, а він підійде.

-Варю, не забувай, що на роботі ми тільки колеги. Якщо щось термінове - напиши повідомлення.

-То я ж не в коханні зізнавалася, а запросила на обід. Що тут такого? І зверталася на ви.

-Не хочу, щоб обговорювали наші стосунки і фантазували те, чого немає. 

Що з ним відбувається? Меней-русал і Меней-наставник-роботодавець зовсім різні люди. Зазвичай веселий, цікавий, звабливий чоловік, а як тільки справа доходить до роботи чи наставництва - монстр! Ніяких поблажок, виконувати чітко, без відхилень і своїх “п’яти копійок”. Ніколи не помічала, що люди можуть бути різними в колі родини та в колективі. Та й після мого переїзду, наставник не став спокійнішим. Заборонив підходити до річки без нього, показав усі камери в будинку, посилив тренування і час від часу зачинявся у кімнаті, розмовляючи з кимось по телефону. Точно! Яка я дурепа! У нього, мабуть, дівчина є. Як чоловік житиме десять років без інтиму? Це ж абсурд! Хоча судячи з його поведінки та дівочих поглядів у бік наставника, навряд чи він має з цим проблеми. І навряд чи Меней з тих, хто замовляє собі жінку на одну ніч. Дідько, це ж тепер він не може запросити її до себе, бо я там, от і дратується.

Чомусь від думок, що Меней обіймає і цілує когось, стало неприємно. В голові почали кружляти, мов коршуни, картинки, де чоловічі руки торкаються оголеного жіночого тіла, губи палко цілують і шепочуть компліменти. Стоп, Варю, зупинись, не накручуй себе. Подумаєш, красивий чоловік, але ж який противний вчитель. Тобі треба таке щастя під боком?

-Менею, в тебе кохана русалка, так? Тому ти не дозволяєш підходити до річки? Щоб вона не бачила чи не втопила мене?

От вмію я обирати момент для делікатних розмов: чоловік якраз взяв до рота ложку із супом і, звісно, попирхнувся.

-Варюсику, звідки такі думки? Для цього ти мене відірвала від роботи? 

-Ну я ж не маленька дівчинка, прекрасно розумію, що хочуть чоловіки і як часто вони це хочуть.

Меней дещо підвис, мабуть, його мізки перетравлювали інформацію а тоді розсміявся:

-Морано, де ти знайшла це дівчисько? З нею просто не можливо. - чоловік відклав ложку і уважно подивився на мене, а я чомусь засоромилась, хоча сама розпочала розмову, - ти хочеш  дізнатися чи є в мене хтось? Для тебе я завжди вільний. І ні, не русалка. 

-Типовий мужик - хоче звабити якомога більше кралечок, а для цього перебільшує свою значущість.

-Хоче зваблювати тільки найкращих, - прошепотів Меней нахилившись до мене, - А от щодо річки… Так, тебе дійсно можуть схопити. Але, якщо будеш слухати  мене, то все буде гаразд. Смачного.

-Гаразд? Е ні, любий, розповідай детальніше. Річка велика, а ти не завжди поруч. 

-Любий?

-Макаре Олеговичу, якщо ви негайно не розповісте, що там з тією нещасною водоймою, то любим вас більше ніхто не назве, - вирішила я з'їхати з теми, доки остаточно не стала кольору буряка.

-Розумієш, коли Морана явилася мені і попросила стати вартовим, я неймовірно зрадів. Мене завжди притягував суходіл, чого тільки варті були підглядання за тобою. - а тепер я поперхнулася від задоволеної посмішки Менея. - Проте мама розгнівалася і заборонила навіть думати про це. Тому я потай пішов на посвяту, але, на жаль, хтось зрадив мене і розповів матері. Вона втрутилася, завадила дійти до кінця.

-Але до чого тут я?

-Я тоді страшенно лютував, втік з дому, ледве не загигув. Мама думала, що повернуся, та я збудував дім і осів на хуторі. А ти… вона знала, що я плавав на поверхню, спостерігав за дівчиною, але не знала імені. Тому для безпеки, жодну жінку на своїй території не підпускаю до води. 

-Чому не зробив будинок подалі від річки? І я не жінка, а учениця, до того ж вартова.

-Не жінка? Досі незаймана чи чоловік? Ти розпалюєш цікавість перевірити і те, і інше.

-Та щоб тебе, Менею, все закрили тему.

-Яке ти ще дівча. А щодо будинку, не забувай хто я. Моя сутність потребує щоденного занурення. Варю, я обов'язково тобі все розповім, тільки пізніше, згода? Не хочу, щоб ти була в небезпеці. Як ви кажете менше знаєш міцніше спиш?

-Слухай, може, я все ж додому повернуся? Щось ні фіга в тебе не безпечніше. У річці русалки, в домі кохана. 

-Ні, тебе не відпущу. Все буде добре, їж нарешті.

-А вона симпатичніша за мене? Ну тобто, щоб не ревнувала ж. Якщо що я твоя дуже далека сестра. Ато бачила я, як дівчата вміють показувати своє право на чоловіка.