19. Ярослав Закревський

Все ж, який тісний світ. Яніна і світляк... До такого життя мене не готувало. Хоча... Чим чорт не шутить. 

Я зайшов додому, граючись в кишені флешкою Ейсмонта. 

А який же класний збіг. Пощастило так пощастило. Тепер у мене є якась інфа по справі і Ейсмонт не приховає її від мене. Дістав зі своїми секретами, сам винен. А мені вже дійсно майже почало подобатись працювати з ним в одній команді. Хоча ні. Це я просто розважаюсь, щоб нудно не було, а так Лана перебільшує значимість Ейсмонта для мене. До друга він точно не дотягує. 

Вдома, судячи з аури, була тільки Лана, що доволі дивно... Брат не надто часто їздив кудись, але останнім часом щось змінилось. Невже, як і Ейсмонт, завів собі подружку? 

Ну мені ж краще, що його нема. Не думаю, що з флешкою будуть проблеми чи паролі, я маю і сам відкрити її. 

Дядечка теж не було. Але це легко пояснювалось черговим зібранням темних. Вони були доволі регулярними, десь два рази на тиждень. Раніше і я був там постійним слухачем, сидячи поруч з дядечком, але з тих пір як я мав місію у відділку, я перестав туди їздити. Це було логічне рішення, бо ж поряд зі мною постійно вештався Арі зі своїми ментальними здібностями вловлювання страху. Досі як згадаю про його фокус — зло бере.

Я піднявся до своєї кімнати, дістав ноут, зайняв напівсидяче положення в ліжку, увімкнув комп. Ввів пароль, і коли побачив робочий стіл, всунув флешку. 

На щастя, вона дійсно виявилась навіть незапароленою. 

На флешці була папка підписана "Докукін",  в ній виявились фото з місця злочину, кругом кров і понівечене тіло на стільці, прогулянка все одним оком, не надто цікавлячись справою. Вийшов з папки, і помітив ще окремо один-єдиний файл PDF, і навіть просто це вже заінтригувало мене. Назви на ньому не було — тільки «1». 

Я натиснув на файл.

Це був навіть не документ, сканкопія. І не надто хорошої якості.

Вочевидь його надрукували ще струменевим принтером, бо датований він був дві тисячі шостим роком. Перше, що кинулось мені в око, так це гриф "секретно", і візи трьох відомств — адміністрації президента, служби безпеки та абревіатура СДЛ. 

Документ виявився наказом про фізичну ліквідацію якогось проекту «Дуга» і всіх його виконавців через те, що той несе загрозу безпеці балансу темних і світлих сил.

Дуга... Десь я вже бачив цю назву. Але ніяк не міг згадати, де саме. Думай, Яре, думай. 

Та і СДЛ було чимось знайомим. Чи міг я почути це на зібраннях? Чорт, через те, що перестав ходити на них, багато даних вже просто викинув з голови. 

Або... Ні, не може бути.

Я згадав, як брат шукав для мене інформацію про Ейсмонта. Тоді не весь його екран був закритий відкритим вікном програми і я ковзнув по ньому поглядом. Точно, там була папка з назвою «ДУГА». 

Це був єдиний раз коли брат дозволив мені стояти над ним, коли він працює і авжеж мені було цікаво поглянути, що ж там, на його робочому столі. Але жодна з назв не була мені знайома.

Тепер же, коли я побачив цю ж назву в документі, то одразу згадав, що вже бачив її. Це теж було частиною мого тренування ще з дитинства. Я мав мати таку памʼять, яка дозволить нічого не записувати. Бо флешки, зошити, компʼютери — все це надто ненадійно. Мені навіть їсти не давали, якщо я не відповідав на десять питань з десяти про події з минулого. 

Знаю, що з Демом дядечко теж намагався проводити подібні тренування, однак вони були провальними... Саме тому він і взяв мене в родину. Я здавався ідеальним інструментом. 

Можливо подзвонити нашим інформаторам. Я маю дізнатись більше. Хоча, можливо, через наших буде надто палєвно. Мені потрібен хтось на стороні. Або залізти в компʼютер брата. Ні, я ніколи його не розпаролю, це ж Дем...

Але що якщо запевнити брата, що це потрібно дядечкові? Якщо я переконаю його, що це допоможе дядечкові, і що той обовʼязково його похвалить чи щось таке... Ні, знов не годиться. Брат ніколи не піде на це. 

Чорт. Спробувати використати удачу — все що мені залишається. Вперше я спробую змоделювати бажаний мені результат. Цікаво, наскільки сильним буде відкат за таке? Це ж не просто посилити телекінез... Це буквально змінити свою долю на найближчу годину. 

Клятва крові дозволяла це, але чим більшого я бажаю, тим більшою буде ціна. Однак часу нема. Зараз той рідкий випадок, коли вдома нікого немає, окрім Лани. 

— Сорт інстантанія, — я різанув себе по запʼястку одночасно з тим, як прошепотів закляття. 

Прикрив очі і подумки проговорював найкращий з можливих розвитків подій. 

Я заходжу в кабінет брата, вмикаю компʼютер. Його пароль дуже легкий, я знаю його і підбираю буквально за пару спроб. Потім заходжу на робочий стіл, відкриваю необхідний документ, копіюю його і звалюю. Ну а ще шукаю за папками і файлами інформацію про СДЛ. І знаходжу. Все це я копіюю на флешку і спокійно йду з кімнати брата. Я не залишаю за собою слідів, ніхто мене не помічає, я приходжу сюди і дивлюсь файли. А потім маю хоча б декілька годин, ні, давай годин пʼять без відкату. 

Сформулювавши все, я відчув, як руку сильно запекло: такого ще не було жодного разу. Біль був ще під час використання, а не після...