Розділ 1. Літні канікули в селі

Батьківське рішення про те, що майже всі літні канікули йому доведеться провести в дідуся й бабусі, не надто втішило Славка. Не те щоб він не любив маленького села де мешкала ледь не половина його родичів. Влітку там насправді було класно. Загадкова тиша. Незвичайний спокій. Чудові краєвиди навкруги. А ще безліч вільного часу коли можна було і в ліс по гриби та ягоди сходити, і на річку на рибалку зганяти, і вволю поласувати смачнючими бабусиними варениками з вишеньок, які він так любив.

Проте звикнути до того, що більше двох місяців йому доведеться якось обходитися без шкільних друзів і приятелів, без звичного міського гамору й розваг, без улюбленого комп’ютера та Інтернету для Славка було непросто. Тим паче, що він не втрачав надію знову вийти на зв'язок з мешканцями незвичного Смарагдового князівства. А зробити це можна було, як вважав хлопець, тільки вдома, в місті. Бо ж саме тут він зустрів загадкового чаклуна Любомира, тут вперше зіграв у запропоновану ним комп’ютерну гру «Пригоди в Смарагдовому Князівстві», тут дивовижним чином зміг перемістився через часопростір у незвідану країну магії та чарів.

З тих пір промайнуло ледь не півтори роки, та Славко до найменших подробиць пам’ятав свою захоплюючу подорож Смарагдовим князівством. Часто усамітнившись, на однині, хлопець мріяв про те щоб знову потрапить в цю незвичайну країну, зустрітися зі старими друзів, та ще раз пережити захопливі пригоди з ними. На жаль ці прагнення юнака виявилися нездійсненними. Не зважаючи на всі свої намагання Славка Смарагдове князівство залишалося недосяжним для Славка.  Не допомагав диск з грою, котру юний ґеймер пройшов від старту до самого фінішу незлічену кількість раз. Там він побував чи не в кожному закапелку, і досконало вивчив всі обряди й закляття цього ігрового світу.

Інколи, в миттєвості відчаю і зневіри, у голову хлопця підступно закрадалися думки, що то все лише вигадка, примарний сон який приснився йому вночі, яскрава фантазія навіяна комп’ютерною грою. Та Славко гнав від себе ці сумніви бо мав реальний доказ реальності того що відбулося з ним у Смарагдовому князівстві. У нього ж був перстень оздоблений невеличким камінцем смарагду. І хоча цей артефакт досі залишався неактивним і ніяк себе не проявляв хлопець беріг його мов зіницю ока і ніколи не розставався ні на мить.

В гості, до дідуся й бабусі, парубок збирався недовго. Село ж бо, де вони мешкали, знаходилося всього за півгодини їзди від міста, тож при потребі можна було швидко навідатися додому за потрібною річчю. Взяв з собою найнеобхідніше, трохи повсякденного одягу і взуття, нещодавно куплене рибальське спорядження, ну й звісно не забув про нерозлучного планшета. Хоча здогадувався, що в перші дні сільського життя буде брати цей гаджет в свої руки мабуть не часто. Як і всі старі, його дідусь і бабуся, надзвичайно любили свого внука, тож при приїзді гарантовано спершу не дадуть йому спокою своїми нескінченними запитаннями.

Зрештою так воно й трапилося. Не встиг Славко переступити поріг сільської хати, як бабуся мов шуліка накинулася обіймати і обціловувати його. Дідусь виявився більш стриманішим у своїх емоціях, однак і він всім своїм виглядом говорив, що радий довгожданому візиту внука. А ще в його погляді читалося неприховане захоплення своїм нащадком, котрий за ті кілька місяців, що вони не бачилися, помітно підріс та змужнів, перетворюючись з цибатого худорлявого підлітка на статного широкоплечого парубка.

За святковим столом хлопець ніяк не міг вдовольнити цікавість обох старих. Рясній зливі запитань «Як?», «Чому?», «Де?», «Коли?», «Що?» здавалося не буде кінця. Відповідаючи на них, Славко в усіх подробицях розказав про своє міське життя, похизувався шкільними досягненнями і навіть поділився нехитрими планами на майбутнє. Бабуся вдоволено всміхалася й радісно кліпала очима втішаючись кожним словом почутим від внука. Дідусь не надто схвально сприйняв звістку про те що юнак бажає поєднати своє доросле життя з комп’ютерними технологіями. Він, як потомственний хлібороб, вочевидь вважав, що то не надто чоловіча робота, проте усвідомлення того Славко все ж росте тямущим хлопчиною і йому гріло душу.

Розійшлися вони аж під північ. Втомлений дорогою і тривалою розмовою хлопець відразу відправився в свою кімнату відпочивати. Однак спав він тої ночі не надто добре. Причина була зовсім не в новій постелі до якої ще треба було звикнути. Славкові знову снилися сни про Смарагдове князівство. Правда в цю ніч вони суттєво різнилися від того що парубок бачив раніше. Якщо до цього його сновидіння були про те що вже сталося в минулому, то тепер події розгорталися радше в майбутньому.

Він знаходився на високому пагорбі, під яким розкинулося велике місто. Гігантський мегаполіс з височенними хмарочосами та широкими проспектами, що сяяли міріадами різнобарвних вогнів. Картина була настільки величною й захоплюючою, що вразила навіть такого корінного городянина яким був він. Досі, в реальності, хлопцеві ніколи не доводилося бачити чогось подібного. Незвичні архітектурні форми будівель з екзотичним поєднанням каменю, скла й заліза і стрімкі граційні лінії вулиць чомусь наводили на думку, що якраз тут мав би знаходитися сам центр Всесвіту.

Проте дальше розпочалося страшне. Тишу та спокій літньої ночі раптом порушило тремтіння землі. Спершу ледь помітне, воно швидко перетворювалося на грандіозний землетрус. Нездоланну стихію природи від одного вигляду якої в Славка мурашки забігали по тілі. Хлопець, в заціпенінні, з жахом, спостерігав за тим, як розкішні палаци повільно почали осідати, як у глибоких розколинах землі зникали масивні пам’ятники невідомих героїв, як вмить руйнувалися майдани і сквери незнайомого міста. Наче зроблені з піску, будівлі розсипалися на пил ховаючи в своїх надрах беззахисних сонних людей, дерева в парках горіли свічками, по вулицях бігли дрижаки тріщин та проваль. І все це доповнювалось диким свистом пронизливого вітру, димом від чисельних пожеж, стогонами поранених.