розділ 6

— І що мені робити з ними? — задумливо спитав гуркітливий голос.

Хаскі глибоко вдихнув і подивився, хто там розмовляє.

Виявилося, та сама лисяча морда з дрібними зубами. Тільки тепер морда була укомплектована тулубом, лапами, пухнастим хвостом і сиділа на хмарі. І цілий лис був набагато меншим за голову.

— З усіма? — сварливо спитав голос, що чимось невловимо нагадував Амарію.

Хаскі подивився в інший бік. Там на повітрі зручно розташувалася згорнута кільцями срібляста змія.

— Що робити зі своїм, я знаю, — відмахнувся хвостом лис. — Нагороджу та відпущу. Поверну йому частину того, що вкрали в його родичів. А ось ще двоє…

— Торкнешся мого, зжеру, — байдуже пообіцяла змія. — Я на нього довго чекала і навіть почала ростити, вчити…

— Гаразд, його теж нагороджу, — пообіцяв лис. — Та й не можна не нагородити, саме його рука, донесла тебе до такого смачного обіду…

— Смачного? — обурено затрясла головою змія. — Та я мало не вдавилася!

— Давилася і їла, — пирхнув лис. — Героїня… Гаразд, твій теж отримає по заслугах. Але є ще третій.

— Третій? — перепитала змія. — Ах да. Той, хто перекрив дорогу для втечі. Ти ж помітив, що наш дрібний капосник знову спробував втекти ще в чийсь світ... Втім, не важливо, ворота йому розламали. Як гадаєш, це гідно нагороди?

— Достойно, — велично кивнув лис. — Цікава людина. Носить у собі цілого сплячого бога, цілого світу, що перетворився на лід і теж заснув, а богів не любить.

— Тому й не любить. Якось він це відчуває. Або Шетх прокинеться і настукає йому по голові, пояснить, що хранитель повинен зберігати довірене та не скаржитися. Його ж предки терпляче чекали на лікування світу і навіть не сердилися, що не дочекалися…

— Ага, просто одного разу вирішили все викинути з голови, — глузливо промовив лис. — Гаразд, виходить, вкрадене ділимо на трьох. Демона забираєш ти і готуєш із нього святкове блюдо для своєї сестри Небуття. А людина дістається мені і працює доти, доки я не буду вважати, що він заплатив за свою провину перед моїми дітьми.

— Підходить, — сказала змія, потім перевела немигаючий погляд на Хаскі і задумливо промовила. — А підслуховувати — недобре. Є речі, знання яких заважає спокійно жити. Спи, хлопчику.

І світ знову потемнів.

***

Наступного разу Хаскі прокинувся здоровим, відпочившим і вдома. Хоча як він туди потрапив, так і не згадав, а питати не ризикнув. Бо підозрював, що дійшов своїми ногами. Інакше йому б і без запитань розповіли, як він валявся, не приходячи до тями, і як про нього турбувалися. Та й як він дійшов, не приходячи до тями, з'ясувати навряд чи вдасться. Чи то предок довів, чи меч.

Недодемона лис проковтнув з кінцями і поділ його на частини першому жовтих не наснився, судячи з того, що Тошиміне ходив похмурий, Ленок бігав до Феріне заміряти резерв, що збільшився з незрозумілої причини, а самому Хаскі здавалося, що над його головою висить ціла пожежа, до якої він поки що просто не може дотягнутися. Втім, він наразі й не намагався. Спочатку потрібно розібратися з тим, до чого вже доріс, а це обіцяло бути довгим та часом цікавим процесом.

Меч розмовляти відмовлявся, і Амарія більше не приходив. Запитувати було нікого. Хаскі сподівався, що тільки поки що. Навряд чи йому назавжди дали спокій. Змія там щось ростити зібралася. Або почала…

Жовтий Сектор під керівництвом Рутая, як не дивно, встояв. І навіть охочих поскаржитися на бійців, за відсутності командира, назбирався лише десяток. Та й те, скаржилися на дрібниці. Що не могло не дивувати і не тішити.

Близнюки щасливо здобули родину.

Тейте продовжувала виховувати у Льоді нахабство та впевненість.

Помічники, яких бракувало, поки не з'являлися, але це нікого особливо не турбувало. Рано чи пізно знайдуться. Головне, що знайшлися тямущі інструктори, один позичений Леноком, а другий витягнутий із хмільного туману давнім знайомим Тошиміне. А ще, через три місяці, під час розподілу новачків, у Жовтий Сектор прийшли одразу дві дівчини. Досить галасливі подружки, які вирішили йти сюди через нестачу бійців. Бо навіть тих, хто провалив випробування, одразу не проженуть і на додаткове навчання не пошлють, наказавши повертатися через рік. Розлучатися дівчата не хотіли. Але загалом, причини з яких вони вибрали саме Жовтий Сектор, були менш важливі. Адже якщо не бояться приходити зовсім юні, традиційно полохливі дівчата, то репутація вже не така страшна і безпросвітна. Ну, або почала потихеньку змінюватися, а дівчата вирішили сподіватися на краще.

Перший жовтих відчував гордість за себе і ледве втримався від того, щоб дівчат поцілувати і пообіцяли золоті гори. Це б їх точно налякало.

І, мабуть, усе було б добре для Хаскі, якби одного разу, після розпиття чергової пляшки стягнутої в запасливої ​​блондинки, командир не зізнався, що поклявся повернути командирським зборам плащ, як тільки закінчиться термін покарання. І що він повинен це зробити, навіть якщо не хочеться. І якщо він не придумає нічого, то плащик напевно дістанеться першому помічнику. Ленок такого випадку не проґавить.

А ставати командиром Хаскі, як і раніше, не хотілося.

Тим більше, із Рудої Сволоти вийшов чудовий командир, навіщо його позбавляти цього звання?

Може, спробувати вмовити Ленока, одразу ж вручити Тошиміне новий плащик як покарання, чи нагороди? Не важливо, чого, аби лише погодився. Вигадати б відповідну причину. Щоб не встиг перестати бути командиром.

Втім, попереду було багато часу. Може, щось придумається.

Світ насправді хороша штука. І в ньому може бути будь-що.

І мечі-змії з розлому.

І боги-лиси, що роздають вкрадену силу.

І гарненькі дівчата, яким подобаються похмурі та негарні хлопці.

І непогані хлопці, народжені зі стихії.

І мудрі блондинки, які ведуть себе як безглузді дівчата.

І ті, хто намагається дотягнутися до своєї стихії найекзотичнішими способами, що веселять навіть школярів.