розділ 4

Командирів в осиротілі сектори Рада призначила напрочуд швидко. Напевно, багатомудрі вирішили не тягнути, щоби перші помічники не встигли увійти в смак і не стали протестувати. Де вони цих командирів викопали, лишилося незрозумілим.

У Сірий Сектор призначили блондина, який чи зображував впевненість, чи був самовдоволеним молокососом, як його обізвав Ленок. Щодо молокососа можна було ще посперечатися, Тошиміне, здається, молодший. Зате самовдоволення з нього виплескувалося настільки явно, що у Хаскі кулаки засвербіли. Довелося вкотре визнати, що Тошиміне не найгірше, що могло статися з Жовтим Сектором.

Тейте зневажливо глянувши на нового командира, пробурчала, що це просто вівця на заклання. Якийсь розумник у Раді, мабуть, сподівається, що блондина в найближчому майбутньому хтось приб'є, позбавивши цього розумника необхідності самостійно розбиратися з проблемою в особі самовдоволеного молокососа. Кому блондин настільки насолив, Тейте не знала та й знати не хотіла. Вона взагалі вважала, що Рада непогано справляється всього з кількома речами, серед яких економіка та політично теплі зв'язки з різними межами. І якщо блондин вліз у ці речі, і комусь там завадив, то туди йому дорога. Інше питання, чому цей наївний хлопець погодився на посаду командира? Невже настільки самовпевнений? Чи вважає, що талановитий маг і хороший командир — це те саме?

У такому разі він дурніший за тупиць жовтого сектора. Жоден із них під подібним твердженням би не підписався.

Новий командир Коричневого сектора був набагато цікавішим. Височений, трохи нескладний і, судячи з відчуття неправильності, колись ця людина зробила дурість, вирішивши пошукати сили, стрибнувши в розлом. Йому пощастило, він повернувся назад, і чужа сила його не покинула. Мабуть, він чимось їй сподобався. Напевно, небезпечна людина, яка усвідомлює свою небезпеку і звикла тримати її в узді. Цю людину знав Ленок, мабуть добре знав, інакше не витріщався б як на привид, поки Арай не труснув його за плече, змусивши прокинутися.

— Дейш Кадія, живий, сволота, — буркнув Ленок. — Я думав, він давно здох у своїх горах. Цікаво, що його змусило повернутись?

Представник від Ради почав церемонію представлення нових командирів, яку всі, хто почув Ленока, цілеспрямовано ігнорували, воліючи приділяти увагу легенді, що ожила. Хлопець, який сам скрутив у баранячий ріг не найслабшого демона, закинув його в розлом і пішов у Нижнє Місто напиватися. Від нього, бачите, дружина пішла, а демон стояв на шляху до місця, де цю славну подію слід було відзначити. Ще цей хлопець зніс голову власному командиру, коли дізнався, чому так часто гинуть бійці його сектора, і яким саме чином командир збирає силу для створення амулетів захисту для себе коханого. І від плаща відмовився. Просто пішов у гори. А ось тепер зволив повернутися, мабуть, за плащем, щоправда, повернувся він у зовсім інший сектор. Місце фіолетового командира, після четвірки невдах, зайняв Ленок, і йти з цієї посади, поки що, не збирався.

Представник Ради незабаром зрозумів, що його монолог нікому не цікавий і, швидко закругливши промову, вирушив кудись у важливих для нього справах. Командири, як належить, підійшли до нових колег знайомитися. Помічники від нудьги тинялися по приміщенню, обмінюючись думками. Всі вдавали, що вважають за честь свою тут присутність. Хаскі вирішив, що на дивнішому заході досі не бував. Командири чудово могли б познайомитись і без участі представника від Ради. А помічникам тут взагалі нема чого робити. Та й Тошиміне начебто ніхто подібним чином не представляв. Його просто обрали, всучили плащ і відправили доводити до сказу підлеглих.

— Несправедливість яка, — пробурмотів Хаскі.

А з іншого боку, Тошиміне і так усі знали, навіщо його представляти?

Чи хтось намагався продемонструвати таким чином, що Жовтий Сектор не вартий поваги? Даремно старався. Ніхто в Жовтому Секторі цієї образи не помітив. А Тошиміне ігнорував, його репутація сектора, на той момент, не сильно торкалася, покарання ж. Хорошим сектором не покарають.

Хаскі труснув головою і похмуро глянув на своє відображення у шибці. Щось його на роздуми про високе потягло. Не на добро це. Хлопці з такою зовнішністю взагалі повинні думати про зброю, противників, випивку і не дуже розбірливих красунь, яким подобаються розповіді про перемоги над демонами.

І чомусь хотілося набити морду колишньому командиру, що зник серед чужих меж. Наче він винен, у чомусь.

— Я розумнішаю, чи що? — задумливо спитав Хаскі. — Чи навпаки дурнішаю? Втрачаю інстинкт самозбереження і приймаю зобов'язання?

Поваги чомусь хочеться. Щоб жоден перший помічник із тих, які зараз зібралися в кружальце і щось обговорюють, не насмілився зневажливо дивитися. Але доводити їм щось? Обійдуться. Воно саме доведеться, чи не доведеться, як пощастить. Нірен он поводиться набагато скромніше. А помічники Арая та Королеви полум'я завжди зображали ввічливість. Спробуй зрозумій, що вони насправді думають.

— Взяти з них приклад?

Хаскі уявив, як стоїть із ввічливою усмішкою, вислуховуючи якусь нісенітницю від того ж Ріно, і зневажливо хмикнув. Обійдуться.

Найкраще всі ці зусилля витратить на щось гідніше. Наприклад, на винахід випробувань для Тіаша.

Якщо добре подумати, це може бути досить весело. Над ким ще можна буде так безкарно познущатися?

***

Випробування Хаскі придумував довго і безуспішно. Радитися з мечем він більше не ризикнув, мало куди затягне наступного разу усміхнений предок? Спочатку не завадило б зрозуміти, що цей меч таке, раптом йому можна чинити опір? Втім, як підійти до цієї проблеми Хаскі не мав жодного поняття. Тому вирішив відкласти, зараз є справи важливіші.

Випробування не давалося, не допомогла ні бібліотека, ні довгі розмови з розумними людьми Нижнього Міста. Хоч бери й у розлом його кидай, раптом вибереться назад? Щоправда, якщо не вибереться, Тошіміне не зрадіє. Четвертого помічника він не знайшов.