розділ 5

— Ми його не знищили, — сказав Ленок. — Ця погань, як завжди, втекла збирати сили і мріяти про повернення. Ви ж чудово розумієте, що якби Тейте не захотілося вигуляти підопічних, а цей бовдур, хлопчисько Даєно, не вирішив стусанами пригнати близнюків, що нашкодили, перед світлі очі їх начальниці, ніхто нічого б не помітив, поки не стало б пізно. Ці ж два ідіоти, які спостерігали за приладом, повідомили про те, що щось там пищить, тільки для того, щоб врятувати від негайної головомийки інших ідіотів, нездатних устежити за парочкою дітей. Ви ж розумієте, що було б, якби цю гидоту не зустріли зі зброєю в руках. Декілька прилеглих кварталів спорожніли б за лічені хвилини, просто тому, що ніхто настільки великої капості не чекає. Ніхто до неї не готовий. Як завжди. До неї неможливо бути готовим. Вона завжди з’являється в різних місцях.

— Заспокойся, всі все розуміють, — попросив Арай, який, як завжди, після повномасштабної бійки, був тихий і похмурий, бо витратив купу сил на лікування постраждалих.

— Адже воно повернеться, — продовжив висловлюватись Ленок. — Воно завжди повертається. Мій дідусь пам'ятає цю штуку зі свого дитинства. І цей виродок Шеєтей рано чи пізно повернеться. А ще тварини з Нижніх Меж мають погану звичку шукати тут їжу. Уявляєте, що буде, якщо всі з'являться одночасно?

— Уявляємо, — сказала Рітке. — Тому прошу всунути Хаскі в зуби один із безхазяйних плащів і вирішити хоча б цю проблему.

— Я не згоден, — сказав Тошиміне.

— Я теж, — підтримав Ленок. — Цей хлопець не вміє ухвалювати рішення. Він надто довго думає і завжди сумнівається. Нехай спочатку навчиться бути першим помічником, а не собачим хвостом при щеняті Арая.

— Чудове порівняння, — схвалив Хаскі, який підпирав свого блідого командира плечем. — Я хвіст. А у хвоста, як відомо, мізків немає. Тож я, в принципі, не можу приймати рішення.

— Заткнися, — душевно попросив Ленок. — Я все одно вважаю, що з цією штукою треба щось зробити, і якнайшвидше, поки вона не заповзла надто далеко і не сховалася.

— Іди й роби, — сказала Рітке, махнувши рукою у напрямку виходу.

— В принципі, він має рацію, — підтримав Ленока Хашен. — У всьому має рацію. Воно повернеться. Як завжди, несподівано та, як завжди, обравши для своєї появи нове місце. Отже, треба щось робити якнайшвидше. Зважаючи на те, що на даний момент ця штука ослаблена і ми маємо шанси її перемогти. Але спершу треба подумати. Адже ми не можемо відправляти на полювання натовп. Не можемо залишати сектори без бійців. Не можемо відкликати мисливців. Я взагалі впевнений, що людей має бути небагато, просто вони мають бути дуже добре та різнобічно підготовлені. Атака та захист окремо, лікування та підтримка окремо. Жодного універсалізму.

— Так, так, універсалізм зло, — ласкаво сказала Феріне. — Ви краще подумайте про те, що реально шанси проти цієї штуки є лише у командирів, і кількох дуже сильних бійців, включно з присутнім тут Хаскі та моєю безцінною подругою. У такому разі вам або доведеться залишити кілька секторів без командирів на невідомий час, або змиритися з тим, що ця тварюка знову втекла.

— Я не дам їй втекти! — гаркнув Ленок.— Сам піду, якщо мене ніхто не підтримає. Ця погань мені набридла. Минулого разу вона чотири квартали знищила і не вдавилася, нам дуже пощастило, що зараз її вчасно помітили.

— Ти повторюєшся, — зауважила Рітке.

Розмова пішла третім колом, потім четвертим, п'ятим. Але що робити з мешканцем глибин, так і не вирішили, відклавши це рішення на кілька днів, щоби всі охолонули і трохи подумали.

Хаскі допоміг встати Тошиміне і обережно повів його до виходу. Ленока до виходу потяг Тарен, який привів його і сюди, завантажив на руки обожнюючим свого командира підлеглим, які чекали біля дверей, і вони потягли його далі, в рідний сектор, відпочивати і лікуватися. Хаскі з транспортуванням практично байдужого тіла допомагав Рутай.

Виявляється, Тейте до всіх її переваг ще й непогано лікує. Не так добре, щоб вважатися лікарем, але наситити силою і підправити внутрішні розриви вона вміє. Тож Хаскі та Тіашу в цьому плані дуже пощастило. На швидкісне підживлення Тошиміне блондинці сил уже не вистачило і довелося йому чекати на допомогу професіоналів, яка, як завжди, запізнилася, і зростити все одним махом не зуміла. Доведеться йому полікуватись кілька днів. Правда він не проти, надто вже симпатична медик до нього приходить.

Близнюки сиділи в Будинку Влади, чекаючи поки їм виділять житло і поводилися тихіше за воду, нижче трави. Діян з гордістю демонструвала всім розбитий лікоть, практично бойову рану, отриману тоді, коли командир не дав їй кинутися на ворога і шпурнув на камінь. Вона розповідала, як бігала по секторах, ловила знайомих бійців і слізно благала негайно знайти командира і розповісти йому про чудовисько в тумані та з купою щупалець. Вигляд у дівчинки був такий, що їй вважали за краще повірити, незважаючи на репутацію. Ней весь цей час просидів у якомусь підвалі, втішаючи чиїхось дочок, що ревли у голос, у кількості трьох штук. Його там замкнули, щоб не побіг подвиги чинити. Немов відчули, що ця дитина здатна на будь-які дурниці. Так що Ней був гордий уже тим, що зміг витримати голосисту компанію і поводився як дорослий розумний чоловік.

І блукав у тумані Хаскі зовсім не так довго, як йому здалося. Жителі Нижнього Міста влились в бій вже за п'ятнадцять хвилин, а командири, практично у повному складі, з'явилися за півгодини. Ще за десять хвилин тварюка втекла, зрозумівши, що командири їй не по зубах.

Найдивніше, що тепер Хаскі був готовий підтримати Ленока. Вперше у житті в них збіглися думки. Тварюку треба знищити. Щоб більше нікому не довелося блукати в тумані та тиші, кричати, не чуючи власного голосу, і рубати, рубати, відчуваючи, як меч з кожним помахом стає все важчим і важчим. Немов махаєш ним цілу вічність. Половину свого життя. І невідомо, скільки це триватиме. Тиша, вона дуже важка. Разом з нею приходить відчуття, що твої дії не мають ні найменшого значення, що ти знищуєш наведені кимось фантоми, марно витрачаєш сили. А ворог у цей час стоїть за спиною і чекає, коли ти втратиш останні сили і звалишся до його ніг.