розділ 3

Знайшовши блондинку, Тіаш зрозумів, що удача остаточно від нього відвернувся. Цю даму він знав. З особистого досвіду. Бути повторно покусаними дрібними комахами хотілося ще менше, ніж уловом дітлахів, тому лайку довелося заштовхати якнайдалі і звернутися до білявки гранично ввічливо.

— Це ваші? — спитав Тіаш, розмірковуючи, чи вважатиме вона таке звернення слушним нагоді? Може, треба було спочатку привітатись, про погоду запитати, світську бесіду за всіма правилами завести. А потім, коли дамочці остаточно набридне, що її відволікають, віддати дітей разом із уловом і поки вона намагатиметься зрозуміти, що саме їй дісталося, тихенько втекти.

— Наші, — не стала заперечувати блондинка, приділивши крапельку уваги підопічним і здивовано дивлячись на їхній улов.

— Рибку вони тут ловили, точніше туман, — пояснив Тіаш.

Блондинка велично кивнула.

— Тримай цих, — наказала як комусь із своїх підлеглих і пронизливо закричала. — Раяд, Теса, негайно до мене!

Крізь кущі ламанулося щось велике і перед злою білявкою постали два високі, широкоплечі хлопці, які намагалися хлопками щось непомітно розмістити в кишенях. Вигляд у них був надто радісний, наче весь день тільки й мріяли про крики начальниці.

— Я вам чим наказала займатися? — запитала ласкаво-ласкаво, можна було пірнати назад у кущі і намагатися закопатися якомога глибше.

— Дивитись за дітьми, — невпевнено пискнув один.

Другий з відвислою щелепою дивиться на вудки, чиї лески натягувало крилате щось. Тіаш йому посміхнувся і відійшов убік, щоб огляд на цю гидоту не загороджувати. Діти в свої вудки вчепилися так, наче тонули, а вони були єдиним плавзасобом. Напевно, зрозуміли, що якщо упустять свій улов, блондинка їм помститься. Страшно.

— Чудово, — посміхнулася білявка. — Не знаю, чим ви там займалися вдвох. Пристрастю один до одного запалали або просто жінок не любите, але діти при ваших розвагах бути присутніми не захотіли.

Перший громила відчайдушно почервонів і замотав головою, заперечуючи свою нелюбов до жінок. Другий не відреагував.

— Ми це, в карти… — спробував виправдатись перший.

— Мені все одно, у що ви там це, — загарчала білявка. — Але тепер вихованців у вас побільшало. І якщо ви зараз же не позбудетеся зайвих, я все-таки згадаю про пораду Хаскі і почну вас випробовувати на удачу. Раптом вона вирішить вам розуму додати?

Перший громила закрив рота, подавившись запереченнями і почав бліднути. Другий почав шалено усміхатися і мовчки вказувати пальцем на зайвих вихованців.

— Чого стоїмо, вперед, — сказала блондинка.

Більш осудний громила несміливо затоптався на місці.

— Може, командира покликати чи Хаскі, вони їх швидко…

— Може, вам ще всіх командирів разом покликати? — роздратовано спитала білявка. — Боягузи, нещасні.

— Хоч би командира Ленока, він би їх заморозив, а ми викинули б, — вніс конструктивну пропозицію громила.

Тіашу почало здаватися, що він випадково потрапив у цирк, і тепер насолоджується виставою клоунів. Якщо у Жовтому Секторі всі вояки такі, білявці залишається лише поспівчувати. Як вона взагалі могла зв'язатися з ними? Розумна ж жінка, начебто. Може від нудьги?

— Зараз я тебе заморожу, — пообіцяла блондинка, складаючи пальці будиночком. — Точніше відморожу. Все, що дозволяє тобі вважатися чоловіком. Наведу, так би мовити, зовнішні параметри у відповідність до душевних якостей.

— Другий помічник Тейте, воно пищить! — життєрадісно закричав ще один громила, вивалюючись із ще одних кущів.

Тіаш сів на землю і підпер долонею підборіддя. Вистава ставала все веселішою і веселішою. Число клоунів множилося.

— Що пищить? — спитала білявка.

— Ця штука. Перелад, здається, — не виходячи з образу веселого ідіота, відповів громила.

— Прилад? - розшифрувала блондинка. — Як пищить.

— Ну так, пі-пі-пі, — спробував зобразити громила.

— Негайно тягни його сюди, — сказала блондинка. — І решту поклич.

Громила кивнув і зник у кущах.

— Чому ви й досі стоїте і нічого не робите? — повернулася вона до перших підлеглих.

— А що ми можемо зробити? — сумно спитав фанат заморозки від командира Ленока.

— Мечі для чого, для краси? — спитала білявка.

Хлопці невпевнено глянули на мечі. Нарешті мовчазніший витяг свій з піхов, помилувався на сонячні відблиски і зробив крихітний крок у напрямку крилатих монстриків. На нього зашипіли.

— А воно не отруйне? — спитав громила, відразу зупинившись.

— Заодно й перевіримо, — доброзичливо сказала білявка. — Головне, трупи не дуже пошкодити, я їх віддам на вивчення Феріне.

— Чиї трупи? — запитав громила.

— Якщо не замовкнеш, віддам твій. Негайно атакуй.

Хлопець протяжно зітхнув і зробив ще один несміливий крок. До свідомості його напарника по кущах нарешті дійшли слова про меч, і він його виставив перед собою, не виймаючи з піхов. Тіаш ткнувся чолом у коліна і спробував приховати сміх, що душить його. Раптом блондинка образиться та вирішить зірвати злість саме на ньому? На підлеглих їй кричати, здається, марно. Це ж треба, які вояки, а він ще вважав себе ні на що не здатним. Та в порівнянні з підлеглими нещасної Тейте він взагалі геній, яких шукати доведеться довго і нудно, бо рідкість неймовірна.

— Ви, придурки, — сказала другий помічник, звертаючись напевно до хоробрих вояків.

— Ось, воно пищить! — життєрадісно закричав знайомий за попереднім повідомленням про писк приладу громила, тикаючи пальцем у коробку, яку ніс перед собою четвертий громила.

Тіаш підвів голову і з цікавістю придивився до приладу, що попискував. Здається, звичайна панель вимірювання. За допомогою схожих, тільки поменше, силу демонів, що заглянули на вогник, дізнаються, вирішуючи, чи вистачить присутніх при цій знаменній події воїнів для перемоги або доведеться кликати допомогу з сусідніх кварталів. Найчастіше не вистачало.