Глава 14.

Грудень 2022 року

Одного дня в грудні мені зателефонував Сергій. Він був розгублений і сумний.

• Що трапилось? – питаю.
• Мій тато в лікарні, - відповідає.

Я знала, що у мого хлопця є ще рідний брат, невістка і племінники. Невістка з дітьми виїхали за кордон. А з братом в них складні стосунки.

• В якій? Що трапилось?
• В 5-й. Інсульт.
• Зкинь мені номер твоєї мами, - прошу, - Я поїду і допоможу.
• Дякую!

Сергій перекинув мені не тільки контакти своєї мами, але і гроші на карту, реквізити якої він дізнався через наших друзів.

• Навіщо? – запитую.
• По-перше, ти не маєш витрачати гроші на моїх батьків, - відповідає.
• Але, - починаю.
• Дай мені договорити, будь ласка, - перебиває, - А по-друге, ми разом, я чоловік і даю гроші своїй жінці. Що в цьому поганого?
• Нічого, але потрібно було це обговорити, а не шукати номер моєї карти через друзів, -- обурююсь.
• А ти б погодилась? – мовчу, - Отож бо, - сміється.

Не знаю, що Сергій розповів про мене своїм батькам, але зустріли вони мене дуже привітно. Я щодня їздила в лікарню, купувала ліки, привозила їжу, допомагала доглядати тата.

• Дякую тобі! – говорить мені Лариса Степанівна, коли я везу їх з Петром Івановичем додому з лікарні.
• Нема за що, - відказую.
• Є. Ти робиш щасливим нашого сина!
• І Ви не заперечуєте проти моєї кандидатури? – дивуюсь.
• А чому я маю заперечувати? - її черга дивуватись.
• Я старша Вашого сина, в мене двоє дітей, - паркуюсь біля їх будинку.
• Ну то й що? Коли це вік або діти комусь заважали бути щасливими?
• Не всі так вважають, - допомагаю вийти з машини.
• А ми вважаємо, - говорить, - Ти перша, кого син з нами познайомив. Порядна жінка, - продовжує, - Без шкідливих звичок. Піклуєшся про Сергія і про нас. Чого нам ще бажати?
• Дякую, Вам!
• За що? – запитує.
• За сина, - обіймаємось.
• Петро трохи оговтається і ми приїдемо свататись, - підморгує мені.
• Ще не було пропозиції від головного героя, - сміюсь.
• За цим діло не стане, - впевнена літня жінка.

Великий букет червоних троянд і коробочку з обручкою приносить кур’єр в мій день народження. Серед квітів знахожу картку: «Вийдеш за мене?». Беру вазу і йду на кухню, обрізаю квіти, наливаю воду і прислухаюсь до себе. Я кохаю його – це факт. Мені добре з ним у ліжку. Цього досить для шлюбу? Ні! Підемо далі. Він розмовляє зі мною, слухає і намагається зрозуміти. Він піклується про мене навіть на відстані, навіть коли сам знаходиться в страшних умовах. Він шукає спільну мову з моїми дітьми, з моєю родиною. Він працює і допомагає мені матеріально. Це важливо? Так, ці аспекти є одними з ключових при створенні сім’ї. Але йде війна, він на фронті і в будь-яку мить його можуть вбити чи покалічити, чи готова я до цього? Не готова! Я хочу, щоб він був живий і здоровий і я не уявляю свого життя без нього! Навіть, якщо він стане калікою, я хочу бути з ним стільки, скільки відпустить нам доля. Знайшла! Це головне!

«Так», - відправляю повідомлення у вайбер.