16 липня 2020 року
Сьогодні ми безбожно порушували карантинні норми! З нагоди нашого професійного свята, дня бухгалтера України, ми влаштували виїзний корпоратив. Практично вперше після майже чотирьох місяців сидіння вдома ми зібрались разом.
Зустріч була призначена в Новусі о 9-й. Звісно, що вчасно приїхали самі стійкі: я з моїм десятирічним сином і моя кума і найближча подруга Олена. Я, як зазвичай, за кермом. Перелік продуктів в гугл-кіпс був давно готовий і випробуваний не одним застіллям і ми почали пункт за пунктом наповнювати візок. Поступово підтягувались наші колеги і друзі. Найбільший візок у Сергія з Славком – скільки років знайомі, а ніхто і досі не знає скільки пива можуть випити ці двоє! Повним складом – 15 чоловік плюс діти – збираємось вже на касі. Розраховуємось і розсідаємось по автівках.
За 40 хвилин ми на місці – в заміському комплексі відпочинку. Ми винайняли тут двоповерховий котедж на дві доби. Хтось залишиться, а хтось поїде додому. Хлопці розвантажують речі.
Раніше ми ніяк не могли визначитись хто буде займатись мангалом. Дівчата не вміли, хлопці лінувались. Одного разу, я психонула і стала невміло смажити м’ясо, Сергій почав мені допомагати. І з того часу на шашликах наш тандем. Тільки мені він довіряє свій похідний ніж, щоб перевіряти готовність м’яса!
Сергій розводить багаття, а я загортаю лаваші. М’ясо ми купували вже в маринаді. Навколо нас збираються декілька дівчат і хлопців.
Переглядаємось з Сергієм і посміхаємось. Працюємо злагоджено. Перегоряють вуглі. Смажимо м’ясо на шампурах. Потім лаваші на решітках. Хлопці приносять Сергію пиво.
Всі покочуються зі сміху, тому що минулого разу, це була доросла тітонька з пишними формами.
Сьогодні спекотний день і хоч мангал встановлений в тіні, але жар від нього розпалює тіло і як тільки все готове, Сергій пропонує піти на пляж.
І дійсно, Юрко з Вовчиком на лежаках під парасолькою п’ють пиво. Діти в воді. Машу сину рукою, скидаю сарафан, йду у воду і пірнаю. Винирюю і біля мене з’являється голова Сергія.
Перепливаємо невеликий залив і повільно повертаємось назад.
Зціплюємо руки з другом і по черзі підкидаємо дітей у воду. Вони пірнають іноді вдало, іноді ні. До нас приєднуються Юрко і Вова, бризкаємось водою і сміємось.
Витираємо дітей рушниками і йдемо в котедж. Підіймаюсь на другий поверх, щоб прийняти душ. Швидко миюсь, вдіваюсь і вже відчиняю двері, щоб вийти і повернутись до друзів, як хтось вштовхує мене назад і палко цілує. По запаху мангалу від волосся здогадуюсь, що це Сергій. Що робиться в моєму мозку – не розумію! Запаморочення! Вибух! Фух! Мара розсіюється і я розумію, що сталось. Розчеплюю руки чоловіка з моєї талії, поправляю одяг, відчиняю двері і обертаюсь.
Розсідаємось за стіл. По черзі виголошуємо тости. П’ємо. Їмо.
#3359 в Любовні романи
#777 в Короткий любовний роман
#1546 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.02.2023