Розділ 6

 Джена прокинулася від дзвінка в двері. Вона бурчала, бо хто вже так рано до неї приперся? Вона потягнула руку до телефону. Подивилася на годину і зрозуміла, що ще точно могла спати. Але кому ж це так не терпілось? Вона не чекала нікого в цю суботу. Вона встала з ліжка, накинула на себе халат і пішла відкривати, ще сонна з трохи розпатланим волоссям. За дверима стояв кур'єр з великим букетом. Дівчина неабияк здивувалась. А тим більше, бо з букету стирчала карточка на якій було написано її ім'я.

 — Доброго ранку, ви Джена? — Ввічливо запитав чоловік.

 — Так, це я. Що це?

 — Це для вас. Квіти.

 Джена аж здригнулася від несподіванки. 

 Джена підписала розписку і взяла коробку в руки. Вона подякувала кур'єру і закрила за собою двері. Вона не могла повірити, що хтось їй надіслав квіти. Хто міг це зробити? Чи то не він? Чи то не Том, хлопець з яким вона танцювала, який їй так подобався?

 Вони знайомилися лише місяць тому, але вона вже встигла полюбити його почуття гумору, вправність і чарівність. Він був акробатом і вмів робити неймовірні трюки. Вона завжди дивувалася його майстерності і хотіла бути ближче до нього. Але вона не знала, чи він її помічає, чи він не вважає її простою подругою. Але, може, вона помилялася? Може, він теж про неї думав? Може, він теж хотів з нею познайомитися настільки наскільки й вона? Може, він теж її симпатизував?

 Вона побігла до своєї кімнати, але зрозуміла як попутала і змінила маршрут на кухню. Поставила поки букет на стіл. Витягнула з верхньої полички велику скляну вазу. Швиденько набрала в неї воду і поставила букет туди. І вже після потягнула його до своєї кімнати. Вона зітхнула від захвату, коли оглянула букет на своєму письмовому столі. То був чудовий букет з рожевих троянд, білих хризантем, прикрашений зеленим листям. Він був такий свіжий, такий ароматний, такий романтичний. Джена нахилилась вперед, що понюхати його. Вона відчувала, як її переповнюють найприємніші емоції. Вона відчувала, як її душа танцює. Досі не могла повірити в те що це реальність, навіть вщипнула себе.

 Але ось Джена знайшла серед квітів той конверт із листівкою. Вона відкрила його і прочитала написане:

  Люба Дженна, я хочу сказати тобі, що ти така гарна, талановита, і така симпатична. Ти завжди робиш мене щасливим, коли я бачу тебе, коли можу спостерігати як ти танцюєш. Мене дивує, як ти змушуєш мене посміхатися від думки про тебе. Навіть зараз коли я пишу тобі цього листа. Ти завжди зачаровуєш мене своєю особистістю. Я хочу бути з тобою. Я хочу дарувати тобі квіти. Я хочу взяти тебе за руку. Я хочу любити тебе. Будь ласка, зустрінься зі мною сьогодні в центрі. Я буду чекати тебе біля фонтану.

 З любов'ю, Том.

 Джена не могла повірити своїм очам. Вона перечитувала листівку ще раз і ще раз, щоб переконатися, що не помилилася, що це справді з нею відбувається, що це ніяка не помилка. Ну вона не знала більше нікого з таким ж ім'ям.

 Але вона не помилилася. Він їй написав. Він їй подобається і вона йому. Він пропонує зустріч. Джена почала сміятися від щастя. Дівчина не могла стримати своїх сміх. Але все ж прикрила рота, бо в сусідній кімнаті ще спали батьки. Вона не могла стримати своїх почуттів. Вона не могла стримати своєї любові. Вона відчувала, як її серце б'ється, як її щоки палають, як її очі сяють. 

 Вона взяла свій телефон, вже хотіда написати подругам, але вже коли набирала текст передумала. А може це розіграш? А вона як дура повелась. Але почуття і надія були сильніші. Вона хотіла вірити в це, хотіла сказати йому, що він їй теж подобається. Що вона теж хоче бути з ним. Що вона теж хоче взяти його за руку. Що вона теж любить його. Що вона згодна зустрітися з ним сьогодні в центрі. Що вона буде чекати його біля фонтану. 

 Вона відчула як її душа співає. Джен пішла до своєї шафи. Вона вибрала свою найкращу сукню, яка була блакитного кольору з білими квітами. Вона одягнула її і подивилася на себе в дзеркало. Вона виглядала дуже гарно. Її хвилясте, каштанове волосся гармонійно доповнювало образ роблячи її ніжною квіткою. Вона зробила зачіску і макіяж, взяла свою білу сумочку і вийшла з дому.

 Вона пішла до центру, де її мав чекати Томас. Коли підходила вона побачила його біля фонтану, як він стояв у своїй синій сорочці і чорних джинсах, як він дивився на неї своїми світло-блакитними очима, як він посміхався до неї. Вона підійшла до нього і він обійняв її. Вона відчула його тепло, його силу, його пряний запах. Вона відчула, як він її тисне до себе, як він її цілує в скроню. І каже:

 — Джена, я так радий, що ти прийшла. Ти так чудово виглядаєш, наче розцвівша квітка, — він посміхався. — Вирішив що краще буде якщо я тобі додому відправлю квіти, щоб ти та я зараз його не тягнули.

 — Ну вже не така спітніла і зморена як в залі, звісно гарніша, — дівчина хіхікнула.

 — Ти навіть в залі дуже гарна, — серце дівчини розтануло від його слів.

 Вона подивилась на його протягнуту руку. Краще бути не могло! Дженна вклала в його свою руку і вони пішли гуляти по центру. Вони гуляли по вулицях, дивилися на квіти які продавали в квіткових магазинах, розмовляли про все на світі. Вони сміялися, жартували, слухали один одного. Вони відчували, що мають багато спільного. Вони відчували, що їм добре разом. Вони відчували, що вони закохані.

 Джені різко в голову прийшла ідея. Вирішила зробити фото їхніх рук, як вони тримаються за руки. Вона швидко витягнула свій телефон і зробила знімок. Вона підняла погляд і подивилася на нього, побачила як він усміхався у відповідь на її витівку. Але це дівчину не зупинило. Вона вирішила виставити фото до stories, але хлопця не відмічати. Як то кажуть, щастя любить тишу, чи не так? Вона думала, що це буде більш цікаво. Вона натиснула кнопку "виставити".

 Том побачив, що йому прийшло повідомлення про те що Джен виставила нову stories. Поглянув її і тихо засміявся. Він теж був дуже щасливий. Але помітив дещо.