Розділ 5

Останній урок. Всі вже були пішли з кабінету і напевно вже виходили зі школи, тільки Рей лишився один, бо мав чергувати. Його і так вчитель взував купу разів за те, що він не зважав на його слова і просто йшов додому. Випускний клас як не як. Але вже вирішив хоч один раз це зробити, з надією на те, що вчителю легше буде на душі. Звичайно перед тим як почати мити дошку він зайшов в інстаграм, подивився, що нового і нарешті відклав телефон. Рей вже був встав і хотів йти по шмату як в кабінет хтось зайшов. Не аби хтось, а Мія. Вже краще померти ніж провести в її компанії хоч десять хвилин. Вона забігла і певно вже хотіла вибачиться поки не побачила хто стояв серед парт. 

 — Ну привіт, лярва. Не очікував тебе тут побачити, — з глузливою посмішкою сказав Рей.   

 — А ти, сучий син, що тут робиш? Я думала ти вже круги намотуєш коло своїх коханок, — не здивовано прощебетала Мія. 

 Ніхто з них не очікував побачити одне одного, але так вже склалось. Дівчина рішуче вирішила, що її день буде врятовано парою добрих слів сказаних до нього. То ж не стала губити свій шанс і підійшла до хлопця. Він старший, крупніший, вищий але їх це ніколи не лякало, для неї він всього лиш був об'єктом ненависті. Він їй з першого ж дня знайомства не сподобався, та й впринципі як і вона йому. Коли їх компанії гуляли разом вони максимально осторонь тримались одне одного. До речі тільки вони не порозумілися одне з одним з усіх. Спільні друзі дійсно не розуміли чого так, тільки жартували про те, що вони з такими темпами перші зійдуться. Та парочка просто закочувала очі. Та й для них на краще, що гуляли разом ми досить рідко. 

 — Що дурепа? Вирішила на мені зірватися? Давай я весь твій, — йому було явно смішно. 

 — Краще здохни, мерзотник!  

 Тут вони обоє почули не голосне клацання дверного замку. Їх очі моментально подивись на двері, адже коли Мія заходила вона лишила їх привідкритими. Чорт, до них дійшло, що їх закрили. "Сука!", "Блять" одночасно крикнули вони. Мія і Рей знову подивились одне на одного.  

 — Це все із-за тебе, виродок, — зло мовила вона. 

 — Та ти, що? Це ти сюди приперлась, хоча тебе ніхто не просив, бляха в мене побачення! — Рей різко став знервованим. 

 — Так і передам твоїй принцесі, що ти не прийшов бо проводив час зі мною, — тепер глузувалась з нього Мія. 

 — Ти зовсім здуріла, хвойда? — хлопець був не на жарт злий. 

 — Попереджую, за такі слова в мою сторону будеш получати в лице. — спокійно повідомила дівчина. 

 — Хвойда. — Рей знову посміхався, таке враження, що йому це приносить неабияку втіху. 

Секунда і він відхопив собі під оком. 

 — Вітаю, завтра буде синець, не забудь всім розказати, що тебе побила молодша за тебе дівчина, — абсолютно спокійно говорила Мія. 

 Рей замахнувся рукою, схопив її за обличчя і поцілував. Дівчина вмить відштовхнула його від себе. 

 — Ти неймовірно бридкий! — їй було дуже гидко від цього жесту. 

 — Все для тебе, сонечко, — глузувато сказав він. — Я не збираюсь сидіти тут вічність. 

 Підійшовши до дверей хлопець перевірив ручку дверей і був здивований, двері були відкриті... Їм вже примарилось таке? Чи, що то було..?  

 — Будь зайчиком і помий дошку за мене і стільці не забудь поставити на місце! Ти мене сама затримала тому так, — почувався хлопець абсолютно безтурботно, його не хвилювала ні вона, ні її почуття. 

 — Пішов ти до бісової матері! — не витримала Мія. 

 Коли Рей вже збирався виходити він відправив їй повітряний поцілунок. День дівчини до кінця зіпсований. Це вже нічого не змінить. Тільки якщо Рей зараз же помре від інсульту, подавиться, спаде зі сходів, його зіб'є машина або щось подібне. Ахах, до речі він випадково забув свою куртку на стільці, хоч щось. Якщо не сьогоднішній то завтрашній день буде точно врятовано! В дівчини вже є план. Не самий оригінальний, але хоч зможе побісити його дівчину точно. Мія все-таки помила за цього телепня дошку і пішла додому, звичайно не забула захопити його куртку з собою. Йдучи дорогою вона обдумувала як припіднесе його дівчині такий подарунок. Хоча можна ж просто цілий день ходити в його куртці. Дівчина так і зробить, хто знає чия вона той пойме, більше нікому знати не треба. Вирішивши, що така нагода буває раз в житті Мія вирішила сфотографуватися в ній. Вона цю ідею ніколи в житті не забуде. 

                                                                                    *** 

 Поверхом нижче ніж були Рей і Мія.  

 — Ти ж мій котик, ти б просто знав наскільки я тебе люблю, — переможено раділа Ванда. — Такий компромат, що то ужас, Мія мене приб'є за це, але це було того варте. 

 — Та я теж надіюсь, що вони не зрозуміють, що то ми, — Нік почувався трохи нервово, але теж був дуже радий.  

 Вони по тихому вернулись до кабінету. Коло вазону на підвіконні стояла маленька камера, яку до речі можна було помітити, але з-за того, що Мія і Рей так були захоплені  одне одним, що навіть не помітили її. Для Ванди це було тільки на краще. Вони забрали камеру і пішли геть зі школи. 

 — Папа, я ще тобі напишу, — сказала Ванда. 

Дівчина поцілувала Ніка в щоку і вони розійшлись у різні сторони. Хоча насправді Ванді залишилась стояти коли дверей в школу чекаючи Мію. Так пройшло вже хвилин десять точно, але подруги не було й не було. Ванда вирішила подзвонити їй і... вона вже була вдома, бо забула що має йти з нею із за того, що з нею сьогодні сталося і звісно потім розкаже. Супер! Вже з невдоволеною пикою Ванда пішла до Ніка бо до нього було ближче йти. Потім вже піде додому. Хоча б Мія думає, що це не Ванда, вже добре. Осінь, холодно і нуль бажання щось робити, а особливо шкандибати кудись тим більше додому. Йдучи пішком через всі ці будинки і магазини вона вже обдумувала план як лишитися на ніч в хлопця, йти додому нема бажання. Дівчина почала телефонувати хлопцю щоб відкрив двері бо вже була під під'їздом, але той гівнюк не брав. Потім вирішила подзвонити Рею який нарешті відповів і сказав, що зараз спуститься. Чекати треба було не довго і хлопець відкрив двері.