Розділ 10. Принципи БДСМ

Розділ 10.

— Повірити не можу, що ти таке вчинив... — Ельвінон втомлено присів на іржаву скриню з амуніцією і дістав сигару. Запалив, випустив хмару сизого диму і тихо додав: — Чортова зеленка. Весь відділок тепер на вухах.

Три тижні пролетіли як одна мить. Мура, яка отримала свій кабінет (колишню комірчину для швабр), власного піксі-писаря та встигла затоваришувати з Торіном (виявилося, обоє схиблені на зброї, що гучно бабахкає), подала Шефу план «прокачки» особового складу. Гоблінка не вірила в тести. Нащо? Вона просто погнала весь відділок бігати сорок кіл до Брам і назад.

Шеф, у якого саме була інспекція з мерії, гордо заявив комісії, що варта розвивається. Мовляв, він тепер — оборонць інклюзії та різноманіття, і особисто впроваджує політику антивидизму. За це Міф отримав грамоту, запрошення на бал губернатора і — що найважливіше — купу грошей на модернізацію відділку.

Ми ж замість модернізації отримали «План». І, чорт забирай, це було жахливо.

— Так, істоти! — Мура в одній лише майці та коротких бриджах походжала перед десятком вартових, зібраних на нараду. — Сьогодні у вас буде БДСМ!

Ельвінон, який стояв у першому ряду, не втримався і заржав на весь плац. За що миттєво отримав по загривку і замовк.

— Ідіоти! — гаркнула Мура. — БДСМ — це Біжи, Дури, Стрибай, Маневруй!

Вона пройшла повз кількох вартових із Верхнього поясу міст Загоріуса, які або скептично посміхалися, або відверто витріщалися на її м’язисті форми. Почувся хрускіт і глухий удар — один із «усміхнених» пішов вивчати текстуру підлоги.

— За неповагу до тренера — впали і віджимаємось! Констеблю Миколо, — вона зупинилася прямо переді мною, і я відчув запах небезпеки та грибного чаю. — Якщо ви не зможете віджатися десять разів, я буду додавати кожному, крім вас, по десятці за кожен раз, якого вам не вистачило. Ви мене зрозуміли?

Натовп вартових загудів. Я відчув на собі погляди десяти поглядів, у яких в очах читалося лише одне: «Микол, якщо ти зараз не відіжмешся, ми тебе самого в жертву богам-кротам принесемо».

І так три тижні. Я, правда, сьогодні зміг віджатися сімнадцять разів. Щоправда, все завдяки тому, що Мура вчора напоїла мене грибним еліксиром, який вони з Ларою варили з цвілих грибів, черв’яків та мастила до Віфта. Перший раз, звісно, дівчата мене ловили по всій хаті й заливали те зілля через лійку, але результат був на обличчі — і на м'язах.

— Та йди ти, вухатий, сам винен, що огризнувся! — прошепотів я Ельвінону.

Ми саме причаїлися за величезною скринею на складі, почувши голоси Мури та Торіни, які явно вирішили влаштувати собі невелику перерву.

— Чорт забирай, — бурчала Торіна. Почувся характерний звук відкорковування пляшки. — Мурко, ти перестаралася. Ельвінон бідний аж схуд, сил не має. Може, ти їх будеш менше ганяти? Маєш свого Миколу — от і знущайся. Нащо тобі всі інші?

Дівчата почугалися стільцями. Мура ліниво позіхнула.

— Чекай, за кілька місяців ще дякувати мені будеш.

— Та йди ти... Ель мій зовсім знітився, хлюпик хлюпиком, — зітхнула гномка. — Вив мені вчора, що гиря йому лак із нігтів здерла.

Мура розреготалася так, що аж пил зі стелі посипався.

— Торі, ельф твій — чмо. Чекай, я його ще пострижу під нуль. Буде ходити як нормальна людина, а не як віник кудлатий. Тож не дуйся. Чи, може, хочеш, я тобі дам того зілля з фробаків? Там якраз...

Ельвінон поруч зі мною тільки тяжко застогнав і затулив обличчя руками.

— Добре, йдемо шукати, — Мура підвелася, і ми з ельфом сильніше втиснулися в тінь скрині. — Зараз у мене за розкладом «Маневри», - вона копнула, скриню від чого та притисла нас до стіни. Ельф запищав як миша. Гоблінка сумно знизала пелечима - А всі повтікали на перерву, наче таргани від світла. Взагалі, що це за варта? Не дивно, що банди їх раніше жерли живцем...

Два наступні тижні наша зелена садистка, за домовленістю з Міфом, проводила спаринги. Шеф тепер активно агітував усіх нелюдів голосувати за нього — він мітив у Раду Старійшин за протекцією блоку «Зуба, Зубила та Заточки» (Гоблінів, Гномів та Орків).

Чи варто казати, що Гільдія Лікарів мало не на руках її носила? Завдяки Мурі в них роботи було на рік наперед. Один із вартових після курсу косторосту випадково став кістяним големом, інший від надлишку кровоспинного зілля «овампірився», а наш штатний вампір Даракола взагалі розкодувався і покусав бідного аптекаря-алхіміка, який латав поранених. Мати третього вампіра, та ще й алхіміка — це, звісно, круто, але той одразу почав вимагати лабораторію для «аналізу вбитих».

— Ще нам вампіра-мага в штат, і буде не відділок, а ковен, — прохрипів Міф, відпиваючи пива в барі, де ми всі зібралися. Він махнув офіціанткам, і дівчата, не довго думаючи, всілися йому на коліна. Шеф задоволено демонстрував їм свої наколки на пальцях.

— Знала б, що у вас тут така розпуста, — Мура, яка ліниво цідила коктейль із грибного віскі, морозива Небесної Тверді та магічної патоки, блаженно відкинулася на лаві й голосно відригнула. — То сама б давно втекла. Радість, а не робота.

Ельвінон, який сидів поруч і таємно під столом лакував і без того ідеальні нігті, п’яно реготнув: — Чекай, ти ще не бачила бунти, фестиваль некромантів або щорічну спробу диктатора Вутіна захопити місто маршем живих зомбі...

Я намагався не думати про всі ці «приємності», мовчки пив пиво і дивився у вікно, повз яке по своїх справах проходили люди в чорних балахонах. Треба було йти спати, але я знав: зелена зараз нап’ється і піде чіплятися до борців. А вигрібати мені.

І дійсно: Мура почала корчити рожі компанії качків за сусіднім столом. Гоблінка демонструвала то ікла, то язика, то задирала ногу. Чоловіки з руками завтовшки в пів стола то червоніли від збентеження, то скаженіли, а зеленій було байдуже. Я вдав п’яного і «випадково» перекинув свій бокал прямо їй на форму.

— Ах ти, послід грибний! — заверещала гоблінка, починаючи роздуватися від люті. — У мене алергія на пиво, ідіоте!