Розділ 8 Одне ліжко на трьох

Не думав я, що дві тендітні дівчини — ну, добре, одна дівчина та одна гоблінка — можуть стільки з’їсти. Я пів ночі смажив їм гриби, а цим двом усе було мало. Порції зникали швидше, ніж я встигав їх викладати на тарілки, наче вони падали в чорну діру. Врешті Мура задоволено відригнула, чим заслужила гнівливий погляд Лари. Магиня ж їла з ножем та виделкою так вишукано, наче була на королівському прийомі, а не в грибній халупі на Дні.

— Та розслабся ти! — єхидно додала гоблінка, почухуючи бік. — Після того, що ти з ним і його кістками зробила, ти можеш тут і гола ходити, ніхто не здивується. До речі... а спати де?

Ми всі синхронно подивилися на моє ліжко. Єдине. Лара було почала щось белькотати, мовляв, вона зараз піде додому, найме якогось магічного віника чи таксі...

— Та спи вже тут, знайдемо місце, — махнула рукою гоблінка й запитально подивилася на мене. Я тільки важко зітхнув.

— Чорт із вами. Я на підлозі, а ви — разом на ліжку.

— А якщо в неї ноги смердять магією? — почала було Мура, але тут же зойкнула, бо в неї прилетіло кілька магічних іскорок.

— Чуєш, ти, зелена! — вигукнула Лара, здіймаючи хмару рожевого пилу. — А ти хоча б знаєш, що таке ванна? Чи ти миєшся тільки тоді, коли в підземеллі труби прориває?

Суперечка почалася по новій.

— Так, мені все одно, хто кого миє і коли! — між дівчатами пролетіла сковорідка, яка миттю їх остудила, вгатившись у стіну з соковитим «дзинь». — Спати обом! Бо завтра Ларі в академію, а Мурі — роботу шукати. Може, у варту візьмуть, і то якщо будеш мовчати. Марш! У мене завтра написання звітів, крики від шефа, погрози повішенням та інша рутина. Вже друга ночі!

Я думав, що переміг. Але не встиг я мирно розстелити собі додатковий матрац на підлозі, як на ліжку почалося вовтуження.

— Вона лоскочеться! — заверещала Лара. — Мене вкусили за палець! — гаркнула Мура.

Почувся смішок, тоді — короткий зойк, а за ним — дзвінкий ляпас.

— А-а-а-а! — я скочив на ноги в чому був. Моєму терпінню настав кінець. — Так! Обидві — матрац на підлогу! Я — посередині. Муро, не кусатись, бо дістала! Ларо, не іскрити! Ніч надворі!

Стягнув матрац разом із обома. Мура, щойно торкнувшись підлоги, скочила й зашипіла, як розлючена кішка. Лара лайнулася і демонстративно відвернулася до стіни. Відчуваючи смертельну втому, я провалився у важкий сон. Час від часу мені здавалося, що наді мною літають магічні іскри, а з того боку, де була Мура, мене періодично пробують "на зуб".

Якщо ви думаєте, що ранок із двома дівчатами — це мрія, райська насолода чи класика "попаданства", то йдіть читайте ту ахінею деінде. Злий, покусаний і обпалений іскрами, я ледь не задихнувся під ранок. Мене притисли, як м'яку іграшку, й обійняли з двох боків. Здавалося, вони й самі не знають: хочуть мене задушити чи розірвати навпіл.

Намагаючись не будити це "стихійне лихо", я повільно спробував виповзти, але зачепився за зелену ногу й гупнувся об підлогу.

— І куди це ми тікаємо? — гоблінка миттєво підхопилася й потягнулася до ножа.

Лара закліпала очима, намагаючись зрозуміти, де вона, а тоді зойкнула та накинула на себе ковдру по самі вуха.

— Сніданок готувати! — зло гаркнув я. — Муро, буди цю соню і допомагай. Нас чекають великі справи. Принаймні, я на це сподіваюся.