Розіл 6. Троюрідна сестра сьомого племінника третього брата із другого грибарія по лінії матері

З дикими криками натовп біг за нами. Ельф спробував було смикнути їм під ноги якесь сміття, що валялось біля дверей салуну. Сміття заревіло і почало набухати. 

— Сміттєва Казила! — вереснув ельф і, відкривши сорок дев'яте дихання, рвонув вперед. За нами земля затряслась, почулись верески, зойки й розряди свитків заклинань. У банді були писці. Писці — це ті, хто перемальовував магічні руни на спеціальний папір із крил піксі й міг робити свитки. Дорога, але виправдана в певних ситуаціях справа. 

— Микол, он якась діра, давай сюди! - він показав на лаз, який гостино посвистував перед нами вицвілими від старості грибними амулетами, та надписом “Гобліни кусять!”

Ми заскочили в майже непомітні двері давно покинутої нори, якщо судити по пилюці та тому, що двері були відчинені. Ельф впав під дверима та підпер їх. Тоді почав молитись великому Професору Тонкіну, його пророку Гері Луватару та сину Тонкіна Красу — трьом найбільшим богам ельфів.

За дверима тим часом вибухало, ревіло та кричало. Чулись крики: «Кусайте його!», «Чорти, я зламав зуб!», «Моліться богу Дамістусу, він його боїться... йой... рятуйте!». Ельф віддихався, дістав із непомітної кишені під пахвою пилочку для нігтів і став підпилювати мізинці. 

— Ель, ти хворий? 

Він реготнув. 

— Микол, та все безпечно… 

Двері тихо рипнули, й глузливий грубуватий голос сказав: 

— Попалися, вишеньки! 

У дверях стояла невисока зеленошкіра жінка із магічним арбалетом у руках. Довге чорне волосся було заплетене у косу. На красивому лиці, яке нагадувало Меган Фокс до пластики після 2х "Трансформерів", проглядались котячі очі та чотири зуби, в один із яких було вставлене тонке срібне кільце. Одягнена вона була у шкіряні штани та куртку, які підкреслювали витончену мускулисту фігуру із м'язистими біцепсами. 

— Привіт, Муро! — я спробував максимально весело посміхнутись троюрідній сестрі сьомого племінника третього брата із другого грибарія по лінії матері Гаагагамучіра.

— Ви! Гриби ви гнилі, коріння щоб у вас струхлявіло! — засичала гоблінка, й Ельвінон злякано схопився за свій корінець, та гаркнула: — Ви все тут зламали! 

Я розсміявся. Вона було сіпнулась й перевела на мене арбалет, але не стріляла. 

— І чим це погано? По-твоєму, ми мали бути кормом для ваших грибів, яблучко? — я передражнив гоблінський тон й демонстративно підійшов до гоблінки, хоч жижки в мене трусились. Намагаючись не зірватись на фальцет, подивився їй в очі й повільно промовив: 

— Раз знайшла, то виводь, нам же гамба ? 

— Сам ти гамба, кретин тупоголовий! — Гоблінка опустила арбалет і зацідила мені такого ляпаса, що я відлетів до стінки й відчув себе лантухом із пір'ям, який я називав подушкою. М’яка грибниця, якою був оббитий сховок, пом'якшила удар. Болю майже не було. 

— Я майже втекла з цього грибаного дна із Баамагучіргомгобдооробоном, і що сталось? Ви, кретини, його вбили Казилою!

Ельвінон спробував було непомітно злиняти, але Мура швидким рухом зловила його за довге волосся й притягла до себе. Намотала на кулак, поки той сичав, як кіт, й ніжно зацідила кулаком у живіт. Почувся тріск і зойк: 

— Дзеркальце Торини! Вона мене постриже!.. — ельф впав зі схлипуванням. 

Мура відкотила його до стіни й знову підняла арбалет. Тоді почала повільно цідити:

 — Значить так, не знаю, варта ви чи ні, але ви мені план зламали, грибарі трухляві, — арбалет клацнув. Ми сіпнулись, але на щастя, це була холоста стріла. Гоблінка посміхнулась: — Тепер я йду з вами на перший рівень, ви мені — нора на перший час, а я виведу вас звідти.

 Я застогнав, мій напарник скривився.

 — Муро, золотце, ти ж знаєш, що гоблінам, — він показав на її зуби та шкіру, арбалет сіпнувся, ельф додав: — Вам заборонено там жити і працювати… 

— Але тільки якщо гоблін не член змішаної родини, — в очах Мури затанцював вогонь. — Тому ми зараз йдемо у храм Гері Луватара й все оформимо! 

Ельф застогнав, тоді подивився на мене: 

— Миколо, мені не можна, я за законами ельфів жонатий…

 — Щось це тобі не заважає Торіні бороду заплітати! — огризнувся я. Той тільки розвів руками. Мура загарчала: — У храм! Обоє! Живо!

Годину потому веселий чоловічок-жрець, отримавши мішечок грибного пилку від Мури, радісно заповнив бланк, де писалось, що Мура стає моєю дружиною із благословіння богів на рік та один день. Ми повільно почали лізти таємними ходами крізь бруд, холод та різних павуків на перший рівень. 

Там нас спробували було виперти міські вартівники, які, побачивши Муру, вже думали надавати їй стусанів, та мій значок і свиток із храму Гері миттю остудив мужніх охоронців закону, які щось тихо пробурчали про збоченців та відправились пити ель і курити гриби. 

— Ось і тут мій дім, — показав я на невеличку коробку на два поверхи, яку виділив шеф мені як лігво. Чого вона така була велика? Бо там вбили сім вартівників, й інколи гуляв привид першого власника Магра. Та мені було все одно, старий привид був чудовим співрозмовником, а інколи працював як сигналізація. Гоблінка вправно дістала відмичку й, не чекаючи, поки я дістану маг-ключ, відчинила двері. Почувся клац замка, й із приміщення пролунав злий голос Лари: 

— Так, я не зрозуміла, а це що за зеленушка ?