Новий початок

Команда повернулась додому та була дуже задоволена тим, що змогла виконати своє перше завдання. Гарісан зразу зустрів їх, та дав відповідну нагороду. Вони отримали кожен по двісті манрій. Марій- це грошова одиниця в їхньому місті, що видається в монетах. На ці гроші вони спокійно можуть знімати собі кімнату півроку. Інші підлітки їм дуже заздрили, бо теж хотіли відправитись на завдання, але вчителі казали, що вони ще не готові до таких завдань. Сендро запевняв Гарісана в тому, що ця трійка найсильніша серед свого віку. Всі вони показали гарні вміння в битві, окрім Хару. Вона має найбільший бал в теорії. Та вона не втрачає надії та старається все більше та більше, щоб колись стати такою сильною як Гарісан. Завтра почнуться канікули, а тому настрій у всіх піднесений, а особливо у Річарда. Та він забув, що вже після канікул будуть перші екзамени та турнір. Він не особливо горів бажанням приймати участь в турнірі, але екзамени для нього були чимось жахливим. Хлопець прекрасно розумів, що, на екзамені буде як теорія так і практика, і якщо з практикою в впорається, то з теорією будуть складнощі. Та зараз він не хоче про це думати, особливо розуміючи, що вже завтра буде довгоочікуванний відпочинок. Старий Аджиро гуляв по місту та відправився до Гарісана, адже був з ним добре знайомий.

-Ну привіт, давненько я тебе не бачив,- каже Аджиро,- мені тут пташка на вухо нашепотіла, що в академії учиться син самого Філіна Ганзо.

-Аджиро, вітаю. Так, це правда, і я здогадуюсь чому він так зацікавив,- з посмішкою каже Сензо,- адже Філін загинув, а його сила перейла своєму сину, та вона ще не достатньо розкрита. Сила родини Ганзо настільки таємна, що може стояти на одному місці з Божою силою.

-Я зустрів його разом із іншими підлітками в лісі. Вони потрапили в ілюзорну магію туману. Схоже, що хтось дуже не хотів щоб вони повертались додому. Та жодних слідів ворога навколо я не зустрів. Дозволь взяти мені його в учні, бо саме таке прохання надав мені його батько за день до його смерті. Хоч я і не був його особистим вчителем, та він завжди міг мені довіритись.- пояснює Аджиро.

-Що ж, гаразд, та треба трохи почекати, бо після канікул буде екзамен та турнір, він забов'язаний прийняти в ньому участь. З сусіднього міста прибудуть найсильніші воїни, а тому ми маємо поставити когось проти них. Буде складно, адже в тому місті виросли одні із найсильніших воїнів які зараз в спецпідрозділі по надзвичайним ситуаціям.

-Сензо, я маю одну новину. На виході із міста я знайшов тіло Ітеро. Він живий, але без свідомості, і схоже це на якусь дуже сильну магію. Та його стан лише підтвердив мою теорію. Гріх- почали діяти.

-Гріх?- здивовано питає Гарісан,- а хіба вони не були знищені?

-Були, та зараз мені важко уявити наскільки сильними вони стали. Їхня ціль- артефакти, проте не тільки вони їх цікавлять. Ця організація помішана на пошуках справжнього Бога, а тому завдяки цим артефактам вони хочуть знайти Бога. Та ми прекрасно знаємо, що буде, якщо об'єднати всі ці артефакти в одне ціле- смерть нам всім. 

-Тоді, ми повинні завадити їм це зробити!- каже Сензо , але не встиг договорити як його перебив старий.

-Саме тому мені потрібно забрати Річарда, а також Сейкі, бо вони і є артефакти.

-...-Сензо був дуже здивований та наляканий одночасто, він завжди боявся, що артефакт зможуть закрити в тілі людини, бо тоді це може принести ще більшу загрозу,- І що нам тоді робити, аби гріх не напали. Ти один з ними не впораєшся.

-Так, а тому ми після екзамену відправимось в місце де накладемо мій бар'єр. А накладений він так, що місце можна вважати невидимим, тому вони і не знайдуть нас.

Після такого напруженої розмови, двоє старих друзів відправились по своїх справах. Річард, Сейкі та Хару встигли всім похвастатись, що вони були на місії. Найбільше за всіх це робив Річард, але для нього це абсолютно нормально. Сейкі казав, що він завжди був ініціатором дій, а всі інші лише виконували його накази. Всі однокласники, особливо дівчата, слухала Сейкі, а на розповідь Річарда взагалі не звертали уваги. Однак він не втрачав надії, але скоро згадав,що в нього є справи важливіші. Йому треба готуватись до теоритичного екзамену. В практиці він впевнений, але теорія, особливо історія, для нього це справжній жах. Дорогою він бачив як завжди усміхнених людей, які мирно гуляють містом. Хтось торгує не вулиці, а хтось просто насолоджується мирним життям. Річард дивився у всі боки , як випадкого врізався в чоловіка. Це був той самий старий Аджиро.

-Хей Річарде! Як в тебе справи?- питає Аджиро.

-Не дуже, я геть забув за теоритичний екзамен, зараз біжу, бо забув вивчити теми.- в поспіху відповідає Річард.

-Можеш не турбуватись так сильно, адже після турніру та екзамену я заберу тебе з собою на тренування!- з посмішкою до вух каже старий.

-Тренування? А ти сам-то щось вмієш?- з кривим обличчям питає Річард.

-Ге? Ти що геть придурок, я взагалі-то тебе врятував, і твоїх друзів теж!- Сказав страий, а потім відчув сильний потік магії позаду себе. В десяти метрах стояв той самий хлопець з довгим волоссям, та в капелюсі. Він просто стояв та дивився, жодних руків. Аджиро, буквально за долю секунди опинився поруч з цим невідомим та силою вітру пронизав його тіло, але той просто розвіявся мов пар. Аджиро прийшов до висновку,що це був лише клон чи ілюзія, та досі не може зрозуміти, проти якої сили він бореться.

-Старий!? Як ти так швидко там опинився?- в повному шоці питає рудоволосий пацан.

-Виходить я щось таки вмію? Еге ж?

На цьому їхня розмова закінчилась, а Річард побіг додому готуватись. Йшли дні, екзамен вже був на носі, але малий і досі мало чого розуміє. Він дуже хвилюється, особливо розуміючи те, що після екзамену йому треба буде приймати участь в турнірі. Річард пам'ятає про свою дивну силу, але не хочу прибігати до неї під час турніру, бо це буде не чесно. Та от дилема, він не можу її контролювати, вона приходить сама. Це не дало йому спокою, і він відправився до бібліотеки, щоб дізнатись щось нове про цю силу. Він передивився багато книг про магію, та нічого схожого зі своєю силою не знайшов. Він так зачитався, що не помітив як заснув.