"Тупеньке , та що там - тупе як пень. Але..."

  Принцеса Нінель стояла з тацею за рогом. Слухаючи дурнуваті балачки чоловіків , принцеса переминалася з ного на ногу. 
- I як вони можуть , про такi дрібниці стільки розмовляти ? - думала принцеса - Все їм світова вiйна,  голод, пробудження давніх сил мороку. Тху. Тут вже весільний торт замовляти треба. Кремовий, з зефіром , в шоколадi.  А вони ніяк не наговоряться. Ну що за порода-то така? 
 Але ось , почалося щось накльовуватися. 

- Добре. Домовилися.  Сьогодні спекотно. Випити щось хочеш ? - нарешті перейшов до діла лускатий старигань. 
- А...? 
- Та не бiйся ти. Коштом закладу. 
- Ну тоді можна. 
- Принесіть гостеві освіжаючого . 
 Почувши пароль. Нінель пішла вiд стегна, вертячи своїм "лицем на окороках" , до свого судженого.

 Принц виявився ,таке собі. Низьке, худе, зарiзший чорною , густою бородою. Але дванадцятій дочці, не до жиру. 
- Ваш напій - тонесеньким голоском промовила, супроводжуючи щенячим поглядом, подала склянку принцеса. 
  Принц, витріщившись у всі очі, одним махом її осушив. Йдучи назад, скриплячи шкіряним комбінезоном, Нінель ловила палкий погляд на своїх сідницях. 
- Е...це...е...- видавив із себе принц. 
- Ага - підтвердив дракон. 

  З цієї, в край змістовної чоловічої розмови, дівчина зрозуміла що ефект "на повал" було досягнуто.  
- Добре. - почав принц - Договір ми підписали, тож я відкланююся. 
 I, як Нінель побачила з-за рогу,  реально пішов до виходу. 
- ПРИНЦЕ !!!- закричала вона, заходячи в кімнату - Ти тут часом нічого не забув? 
 Принц зупинився. Розгорнувши свій сувій, пробіг його очима , й сказав: 
- Все улагодили. Нічого не забув. 

"Тупеньке , та що там - тупе як пень.- подумала принцеса-  Але на його фонi буду виглядати інтелектуалкою" .
- Ти принц? - як малiй дитинi почала пояснювати Нінель. 
- Ну. 
- Вийми меча ...
Принц красномовно обвiв свій пояс, демонструючи відсутність такого. 
- Візьми камінчик. Та тюк його по носовi .Дракону за це уже заплачено. 
- Але для чого?

 Нінель, зітхаючи з відвертої тупостi майбутнього чоловіка, пояснила: 
- Аби мати честь, мене під вінець повести...
- Та я, під вінець, як би йти то й не збирався. 
- ЧУЄШ ти, батько майбутніх моїх дітей, та хто тебе питає?!!! В мене вже сукня зшита, список гостей написаний. Все готово, аби ти мені забезпечив довге, та щасливе життя. До речі принц - пані потерла два пальці - як у тебе з фінансами? 

- Нi я ... МИ БІДНЕ!!! Вкрай злиденне князівство - зорієнтувався принц - Одяг пристойний в оренду беремо.  Ледь драконові податок за землю нашкрябає. 
- Нічого милий мiй . Вселенське, істинне кохання все здолає. З милим, рай i в шалаші. Трьох поверховому , з ванною та прислугой. Покоївок можеш собі лишити. 
- За покоївок звісно дякую. - почав принц, роблячи обережний крок назад - Але ми з вами навiть не знайомі. 
- Ой ніби твої батьки один одного знали до одруження? 
- Ну нi - ще один обережний крок назад. 
- Ну от. У нас все , по традиціях вищого світу. 

- Знаєте - ще один , більший крок до рятівного  виходу - Шлюб мене якось не приваблює. 
- Принце. 
- Державних справ багато - ще крок до порятунку. 
- Принце. 
- Та й взагалі. Заговорився я тут з вами. 
- А НУ СТОЯТИ!!! - крикнула принцеса, вже в спину втікачу, зриваючись в погоню. 

                                                                            *****
 Ну як гадаєте, впійма Нінель свого судженого? Чи може удача посміхнеться принцові?))) Ви пишіть в коментарях, а відповідь дізнаємося вже завтра.