Відрядження до Голландії

Відрядження до Голландії

Сірий квітневий дощик тихо накрапував за вікном. Антон Сергійович сидів в своєму кабінеті, перебуваючи в глибокій задумі. Ситуація була безглуздою та вимагала термінового вирішення. І опинився він в цієї халепі з власної звички розраховувати всі свої дії до найдрібніших деталей. Цього разу і на його «мудрість» знайшлося «досить простоти».

Данилов Антон Сергійович на тридцять третій рік від народження встиг здобути докторську ступінь і очолити кафедру математики в політехнічному університеті великого південного міста. Але найбільшим своїм здобутком він вважав свою дуже успішну приватну IT фірму.

Хлопці для вузького кола геніїв програмування підбиралися ретельно. На щастя вибір серед його дипломників був багатий, бо кожен компьютерний гік добре знав ім’я великого і могутнього гуру в галузі комп’ютерних технологій, і кожен мріяв про співпрацю з ним. Доклавши максимум організаторських здібностей, Антон Сергійович домігся того, що невеликий колектив комп'ютерних фанатів почав працювати, як досконально налагоджений годинниковий механізм, і генерувати конкурентоспроможну програмну продукцію.

Широкі і різноманітні особисті зв'язки Антона дозволили йому швидко затвердитися на ринку пострадянських країн. Але найбажанішою мрією залишалося західноевропейське замовлення. Воно мало принести його команді добрі прибутки і, що було, навіть, важливіше, гарну рекламу. І от, нарешті, здійснилося!

Декілька місяців тому досить солідна голландська фірма виявила бажання укласти з ними контракт на три роки. Замовлення було дуже привабливим і обіцяло, в разі його задовільного виконання, плідну і довготермінову співпрацю.

За два тижні Антон повинен був летіти до Амстердаму, де мав владнати всі формальності і отримати матеріали для подальшої роботи. Все було б чудово, якби не одне невелике “але". Воно було зовсім маленьке, та, на жаль, майже невирішальне. Антон мав прибути разом з дружиною. А її наразі в наявності й не було. Ні, Антон не був закоренілим старим холостяком. Поруч з ним була чарівна жінка. Просто їх відносини не були офіційно зареєстровані. Дітей вони не мали, а інших причин для реєстрації шлюбу не вбачалось. Навіщо?

Його Валерія була манекенницею, фотомоделлю і …дивовижною красунею. Їх роман , який розпочався дуже бурхливо п'ять років тому, нині перетворився на приємний і необтяжливий для обох зв'язок з спільним побутом. Йому заздрили всі його друзі – самі приємності і ніяких зобов’язань. Він сам собі заздрив! Вродлива, елегантна, ефектна – спробуй, знайди таку, та ще й без усіляких матримоніальних закидів. Це мирило його з її маленькими недоліками: постійними ексцентричними витівками і, водночас, повним браком фантазії. Мирило до цього дня.

Цього ранку Антон, не маючи ніяких сумнівів щодо її блискавичної згоди, змалював Валерії сонячні перспективи їх перебування в Амстердамі і офіційно освідчився. На його глибоке переконання будь-яка жінка від такої пропозиції повинна була б відчути себе на сьомому небі від щастя. Тим більше, що їх відносини мали досить солідний стаж і обіцяли приємне і довгострокове продовження. Але, як раптово виявилося, в плани Валерії шлюбні узи не входили. Становище одруженої жінки могло нашкодити її іміджу дівчини “без забобонів” і відштовхнути численних “спонсорів", які сподівалися за допомогою щедрої грошової підтримки її кар’єри завоювати її прихильність. На додаток до цього, термін відрядження до Голландії співпадав у Валерії з дуже престижною зйомкою.

Ці аргументи були викладені Антонові з властивою Валерії конкретністю і безкомпромісністю. Його завжди вражало, наскільки її романтична зовнішність контрастувала з дуже прозаїчними поглядами на життя. Але сьогодні її слова його майже доконали.

- Це не можливо! - ошелешено простогнав Антон - Що ж мені накажеш тепер робити?

• Одружися зі своєю секретаркою. - спокійно порадила закохана жінка. – потім отримаєш розлучення. Кожна жінка буде у захваті пропозицією подорожувати до Амстердаму, та ще й у такому супрводженні, як власний шеф.

Секретарки в Антона Сергійовича не було. Вперше його зачепило те, що Валерія цього не знає. Вона ніколи не цікавилася його справами. Досить було того, що його заробіток міг забезпечити їм безтурботне легке життя і приємний комфорт. Раніше її споживацький погляд на його справи не хвилював чоловіка, але зараз холодна лють здавила Антонові горло.

• Дякую за пораду, - крізь зуби процідив він. – Я розміркую твою пропозицію.

Вродлива голівка мовчки кивнула. Валерія пила каву і палила тоненьку ароматизавану сигарету, як завжди зранку. Вона не була ані розчулена,ані схвильована. Антон мовчки одягнувся і вийшов.

***

Довго жаліти себе вже не вистачало часу. Фірма-наймач вже замовила номер на двох. Антон знав, як прискіпливо ставиться голова фірми м-р Карсон до найменших змін в програмі. Голландець вважав співпрацю з фірмою невідомої йому до недавнього часу країни досить великим ризиком. І якщо він зрозуміє, що Антон починає їх взаємини з брехні, він може скасувати контракт. Було пізно щось змінювати.

• Крім особи дружини, - криво посміхнувся до себе Антон - Хотів сумістити приємне з корисним. І що йому залишається тепер? Фіктивний шлюб тривалістю в тиждень. Це ж жахлива ночна примара! Хто ж на це погодиться?

Антон мав багато шанувальниць. Хоч він і не був красенем в повному розумінні цього слова, але гарне виховання, приємні манери і якась особлива чоловіча привабливість діяли на жінок безвідмовно. Будь-хто з безнадійно закоханих дівчат із задоволенням погодиться бути його дружиною. Ні, одружитися не проблема. Проблема - через тиждень розлучитися. Жодна з жінок, вважав Антон, не погодиться на формальні відносини. Крім того, проклята терміновість. Бракує часу все добре продумати до найменших дрібниць. Потрібна жінка, яку буде приваблювати тільки сама подорож до Амстердаму. Хоч біжи на вулицю і хапай за руку першу, що попадеться на шляху. У цих безплідних роздумах було змарновано вже не менш години дорогоцінного часу,а рішення так і не приходило. Чоловіка поступово почало охоплювати роздратування.