Пролог

Полум’я вогнища звивалося стрічками, а вона танцювала.

Пам’ятається, ще давно, коли дізнався правду про Поліну, я думав про те, чи всі дівчата сольвейги такі привабливі. Не всі. Але ця руда яскрава, безперечно. І любить увагу. Танцює, а сама спостерігає спідлоба — чи дивляться. Чи оцінюють.

Дивлюсь. Й оцінюю. Усміхаюся.

А сам гадаю, навіщо я тут? Барт добрий, але все ж відчувається, що я не один із них. Вони цураються, лякаються чужинців. Хоча той, другий — Данило — тут як свій. Я — ні. Але вождь сольвейгів щедро ділиться знаннями. А я беру — якщо дають, то чому б не взяти.

До того ж вона тут… Сміється, і я зрідка вловлюю відлуння її сміху. Із сольвейгами їй легко, навіть сум з очей випарувався, а вчора він ще був, і викликав у мені злість.

У сольвейгів затишно. Тепло.

Втім, недоліків також вистачає. Життя в польових умовах має, звісно, може здатися романтичним, але цивілізація — наше все. І я розумію, чому Поліна не лишилася з ними.

Хоча вона не лишилася не тому…

Минула ніч усе змінила. Не тільки для мене — певен, для неї також. І я вже не радий обіцянці, яку дав Барту. Втім, обіцянки я неодноразово порушував. Замінював іншими обіцянками. Вміння адаптуватись у мене в крові.

А ось нові здібності однозначно принесуть Поліні проблеми. Не варто було Барту їх відкривати… Так було б простіше для мене, безперечно. А для неї? Вона ж не здається. Неодмінно наробить дурниць.

Ну й нехай. Це вже не дратує, навіть навпаки. Мисливці не будуть проти, особливо якщо Гектор залишиться задоволеним. Мисливці йому в рота заглядають.

Адже Поліна прийде й кине це йому в обличчя. Йому та Еріку. Жаль, мене там не буде, люблю такі видовища.

— Красуня! — захоплений голос висмикнув у реальність, і я повернув голову. Розчервонілася. Волосся розтріпалося, але їй навіть личить. Й очі горять, і в них відблиски полум’я танцюють.

— Що?

— Люсія — красуня, кажу.

— Безперечно.

— Чому тебе пустили? Сюди, до сольвейгів?

Дивиться підозріло. Не вірить. Правильно, адже вождь сольвейгів не набагато кращий за мене. І безперечно я радий, що вона не залишилася з ними.

— Тобі не спадало на думку, що мені можна довіряти? — вимовив я жартівливо, але відповіді все ж чекав. Вчорашня ніч дещо змінила, але ближчими нас не зробила. Для близькості потрібен час, і я сподівався, ми його маємо.

Вона знизала плечима й раптом стала серйозною.

— Я довіряла…

Поліна вміє колотися боляче. Навіть не помічає, як випускає жало. Для самозахисту. Але я заслужив, тож не став сперечатися. Просто сказав:

— Не треба про минуле. Я про нього жалкую.

Поклав руку їй на плече, думав, скине. Не скинула. Дивилася, як танцює руда та мовчала.

Для мене рудої не існувало. Нікого з них — напівхижих, напівясновидців, які живуть за власними законами. Лише вона. Моя рука на її плечі, яку вона не намагалася прибрати. І, мабуть, Барт, який спостерігав за нами, прикритий димом та іскрами від багаття. Іноді дим розсіювався, і я бачив його погляд. Трохи глузливий, трохи сумний. Сповнений вселенської печалі, і за нього хотілося сольвейга придушити.

Я не вірю в призначення! Не вірю, що їй судилося померти, а якщо не померти, то втратити щось важливе. Це несправедливо. А вона, як ніхто, заслуговує на справедливість. На щастя.

Навіть якщо не зі мною. Хоча якщо зі мною, то краще. Я не альтруїст, а домагатися жінки — нормально для чоловіка.

І все ж дратує, адже Барт не зізнається, що на неї чекає. Що доведеться забрати, щоб зберегти їй життя? Чим пожертвувати? І що взагалі може бути гіршим за драугра?

Мисливці? З ними Поліна й сама справляється непогано. Ясновидці? Уже знайшовся спосіб боротьби. Ерік? Що як він втратить контроль і завдасть їй шкоди? У цьому є сенс, у минулому він не особливо відрізнявся стриманістю. У минулому, але тепер…

Потрібно розглянути всі варіанти. Думай, ти ж вмієш, Владе!

Але думки плавились у тому багатті, а його відлуння танцювало первісний танець у карих очах Барта. І здалося, усе, що я можу уявити — ніщо, порівняно з тим, що трапиться.

Поліна знов усміхалася, не підозрюючи про мої тривоги. А зелене плаття Люсії звивалося на прохолодному вересневому вітрі.