На Івана , на Купала...

На Івана, на Купал

Дівка коси розплітала.

Сама гарна, чорнобрива

Тільки доля не щаслива.

Вінок пишний буйні трави

Вимені добра бажали,

Як вода неме в глибинні

Там і щастя десь на днині.

Чарувала, ворожила

Вінок вводу опустила.

Вінок тоне горе буде

Нема долі все забуде...

Покохала дівка хлопця,

Чорнобривого молодця.

Коси русі заплітала,

Все стрічки у них в'язала.

Він дівчину ту не любить

Все чужу в руках голубить,

Личко біле він цілує ,

І портрет її малює.

Все коханною називає,

Долею своєй віщає.

На Івана, на Купала

Зілля я сама збирала.

Наварила , обпоїла

Того хлопця отруїла.

Не достанешся нікому ,

Будеш лежати до скону!

У могилі , у дуброві

Де сичі співають в повні.

Душу я його прив'яжу

Міцнім вузлм все зав'яжу.

Будешь тінню вік ходити

І мене одну любити...

Все сміялася дівчина

З горя біди наробила.

Ворожила , чарувала

Душу хлопця викликала.

Дух той злий все хоче помсти,

Хоче крові руки млосте.

Хоче він її згубити

І не дати більше жити...

Коси русі вода миє,

Білі ніженьки омиє,

Сині очки закриває

А до Бога не пускає.

Вже нема тобі дороги

Всі закрилися пороги.

Будешь вік в озерах нить

В лісі цім однім бродить.

Душу хлопця виглядати

 І коханого шукати.

Він пуде по горам лукам

Буде гризти його розлука.

 А ти падшая душа

Будешь весь свій вік одна!

На Івана , на  Купала

Молодь пісню цю співала.

Буйні трави , дикі роси

Ви несіть одні покоси!

Ви дівчат оберігайте

І від лиха всіх звертайте.

Чарівниці бережіть !

Душу падкую не ждіть!

Заговорами , піснями

Здобріть туюю без тями.

Щоб не трогала людей ,

І не бавила дітей.

На Івана , на  Купала

Біле личко я вмивала,

Коси чорні розпустила

І коханнячка просила...

Він прийде вту ніч мою

 І не відам нікому.

Не ділитимусь ні з ким

Буде мій лише один.

Зацілую , залюблю

І нікуди не пущу.

В горі кривді і в печалі

Буду лиш одна в началі!

Я усе переживу,

Бо його одного люблю

На Івана, на Купала

Дівки коси розплітають

І одне собі бажають...

Кінець.