Розділ 44. Голос Зграї. Вибір

Хвиля вдарила не як звук, а як тиск. Дар змусив мене судомно вдихнути, а його сила скувала мене невидимими кайданами. Сотні голосів одночасно зазвучали в голові надто голосно. Я впала на одне коліно.

Еріан схопив мене за лікоть. — Посили. — наказав, стискаючи мою руку. — Нехай знищать одне одного — ми підберемо уламки.

Я слухаю. Від нього — щира впевненість. Він бачить фініш двохсотлітнього плану.

Через мітку відчуваю — Каель ще тримається, хоч його Звір погрожує вирватись і остаточно знищити все навколо. 

Тоді з бічного коридору вибігає Зоя. Задихається. У руках — стара книга з Архіву.

— Стій Марто! Подивися на титульну сторінку! — кричить вона і книга в її руках, як ніколи здається зайвою, абсолютно неактуальною річчю тут. 

“Збірник клану Феррас. Видання друге, перероблене. Рік 247 від Першої Кровної Війни”.

Я звільняю руку з хватки Еріана і перегортаю до закладки.

Заголовок: “Резонатор — теоретичний опис”.

Той самий текст. Слово в слово.

Я стою на колінах на холодному камені і тримаю в руках книгу. Повільно піднімаю погляд на Еріана. Він не відвів очей.

Він знайшов документ три роки тому в архіві, серед паперів, які виглядали як академічна робота. Він прийняв його за правду — бо ця правда вписувалася в те, що він хотів вважати правдою: мітка між різними расами не справжня. Магнетизм, а не вибір. Він будував на цьому два роки.

— Ти знав звідки це? — питаю я.

— Ні. Я знайшов у приватній бібліотеці. Я думав, що це академічна робота.

Через — спалах від Каеля. Повільний, як полум'я що згасає. Він слабшає.

Звідкись, через древні знання року перевертнів і мого роду я знаю, що тиша в мітці — це гірше за порожнечу. Людський шар зник. Тепер Звір Каеля узяв верх повністю.

Він живий — серцебиття є. Але він не він.

І тільки тепер я розумію — ось що я вже втрачаю. Зараз. Кожну секунду.

Хвиля б'є по академії. Вовки по всьому Кроувейну втрачають контроль. Мої підкорені вовки здригаються — хвиля б'є по них і мій туман починає розповзається вже зовсім не керовано.

Еріан повертається до мене. — Посили. Нехай знищать одне одного.

Я дивлюся на нього. Потім — на двері, де стояв Каель. Він осів до стіни, очі закриті. Він все ще намагається боротись зі звіром.

Документ — неправда. Мітка — не магнетизм, істинні пари між видами існують. Він вибрав. Він прийшов.

Але зброя не може робити вибору. А людина — може.

Я встаю. Коліна слабкі, тремтять піді мною, з носа тече кров.

— Ні, — кажу я. Голос рівний — тому що немає сил на інтонації, все іде в дар. — Я не посилюватиму.

Еріан шукає аргумент і не знаходить. Він дивиться на мене — на кров з носа, на тремтячі руки, на мітку що мовчить — і те, що він відкладав убік раз за разом, нарешті не відкладається.

— Ти зруйнуєш усе.

— Знаю!

Я відкриваю дар і починаю поглинати. Всю хвилю — чужу лють, страх, колективну пам'ять трьох сотень років. Усе це входить у мене і стає моїм.

Кров із носа тече сильніше. Темрява розходиться по краях зору. Сотні голосів лунають всі одночасно. Але я тримаю.

Тому що він стоїть у дверях, тому що прийшов, щоб бути поруч. 

Хвиля слабшає. Голоси стихають — один за одним, як свічки що гаснуть. Лють розсіюється, а мітка фіксує рух. Тихий, ледь відчутний. Людський шар повертається — повільно, нерівно. Мітка стає теплою.

Каель повертається.

Я тримаю поки можу. Потім — ноги здаються. Я падаю і темрява стає справжньою.

Перше що я бачу чітко — його руки.

Він стоїть навколішки поруч. Наші долоні з'єднані. Він дивиться на мене — людськими бурштиновими очима з зіницями. Звір відступив.

— Ти тут? — питає він. Голос хрипкий, зламаний на краях. Не той голос що я знаю.

— Тут.

Він закриває очі на секунду. — Добре.

Я лежу на підлозі і дивлюся на стелю.

— Я думала, що я резонатор, — кажу я. — Штучна судина, яка викликає магнетичну залежність. Документ казав — мітка між різними расами це не справжня пара. Еріан дав мені його два тижні тому. Я вірила.

Тиша. Факели тріщать.

— Резонатор — це міф, — каже він нарешті. — Легенда клану Феррас. Вигадана сто років тому, щоб дискредитувати мітку пари між різними расами. Я знав це на другому курсі. Магічна теорія, розділ про хибні доктрини.

Міф. Легенда. Хибна доктрина. Другий курс.

Він знав — і не сказав мені. Він сказав “просто знаю” і хотів моєї довіри, а не переконання. 

— Звісно він дав, — каже Каель.

Зоя кладе на підлогу книгу — розкриту, з пожовклими сторінками. Пропагандистський збірник клану Феррас. Рік 247.