2. Адвокат Діабло

Я невпинно вимагав свого адвоката. Звичайно, особистого в мене не було. Але знову отримавши синці, що немов макіяж смоуки айз тепер прикрашали мої блакитні очі, а одне ікло так і зовсім ныло: я вирішив більше не пити свинячу кров і вимагав мені дзвінок. І під пильними поглядами озброєних до іклів поліцаїв, я розгубився і подзвонив прямо на роботу:

- Компанія "Свіжа Кров" слухаю!
- Лідочка це ти? 
- А-а-а, Граф Підаракуло! Я дуже зайнята, пробач наступного разу.

Вона повісила слухавку, а водночас і позбавила мене шансу попросити нашого штатного юриста приїхати та допомогти мені. Поліцаї глумилися, а я все кричав, що маю право на захист своїх прав. Мене вже тягли в кімнату для допитів, як тут звідкись з'явився консул. Дипломатичним тоном, він звелів відпустити мене хоча б у межах цієї ділянки і присівши на лавку, я чіпав себе за ікло, що стікає кров'ю, втираючи слину з куточок сухих губ.

- Шановний Граф Дракула, я прошу вас від щирого серця. Ідіть на співпрацю.
- Але ж я нічого не робив!
– А власник готелю?
- Я вибачився! Я вже вибачився за п'янку та сплатив витрати!
- І вбили його?
– Я нікого не вбивав!
- Ні, ви вбили господаря готелю!

Почесний консул намагався переконати мене, що я як і раніше застосував небачену технологію, яка здатна перетворити будь-якого вампіра на живий феєрверк. Він був певен, що я випробував її вперше там у барі. І коли вийшов із в'язниці, передав звіт до Америки, де й сталася ця таємнича змова з усуненням президента. А коли мене застукав на місці злочину господар готелю, то я і його укокошив на місці.

- Стривайте! Покоївка була у моєму номері за 10 хвилин до приходу наряду Катарської поліції! Мене заарештували! Де був господар готелю?
- Він був знайдений мертвим у своєму кабінеті, точніше його не знайшли мертвим, бо лунав вибух.
- Значить, він зник безвісти?
- Виходить так.
- А як я його вбив?
- Це ми і намагаємося з'ясувати вельмишановний Графе Дракула.

Я справді був шокований тим, що відбувається, але все ж таки не розгубився і зажадав, щоб почесний консул виділили для мене адвоката. Інакше інакше я не співпрацюватиму, ображаюся на румунське посольство і сяду у в'язницю, довічно впиватись свинячою кров'ю. Дипломатична делегація відійшла убік, а на мене дивився араб у поліцейській формі. Нахабно посміхаючись і скеляючи ікла, здається, він найбільше хотів знову спровадити мене в камеру до того одноокого вампіра. А лише краєм вуха вловив, що почесний консул румунського посольства, взяв свій піджак і звертаючись до помічника видав розпорядження:

- І знайдіть вже якнайшвидше адвоката цьому дияволу!

Я сидів у кімнаті для допитів, але ніхто вже не тягав мого білого волосся, і не намагався вивихнути щелепу. Годину чи дві я чекав, тримаючи обличчя, а потім почав лаятись. Спочатку румунською, потім курдською, потім арабською. Мені принесли склянку свіжо зцідженої із зап'ястя, якогось бідолахи і я подумав про себе, що в Іраку не погано було б відкрити філію нашого підприємства, якщо я вийду взагалі на волю. Адже, очевидно, промисловість тут так і технологій сучасних немає. Але все ж таки виціджена вручну із зап'ястя, кров однозначно була тією свинячою нудотою, що мені давали у в'язниці. Потім минуло ще годину чи півтори і прийшов на кінець таки триклятий адвокат:

- Містер Граф Дракула. Мене звуть Пабло Діабло і я почесний член спілки адвокатів Французької Вищої Академії Права та Закону! І хочу вам сказати, як вампір вампіру, між нами - ви красень!

Мені зразу погарнішало на проклятій душі і захотілося його по-дружньому обійняти. Ось відразу видно – наша людина! Тим часом Діабло розклав моє досьє і, глянувши на фотографії, жахнувся. На них господар готелю стоїть загрожує мені, а довкола трупи Мері. Ось я такий весь перепрошую. Ось мене нема. Потім нова жива покоївка, щось там поправляє за столом рецепції, і йде. Господар готелю перевіряє мої трупи. Покоївка повертається знову. Хазяїн готелю випиває всю її кров і вона падає мертво. Потім він зігнувся біля столу рецепції і вибух. Нічого не зрозуміло. Чому, що трапилося, але в моїй пам'яті вже спливли спогади в барі, і я не витримав і вирвав прямо на папку досьє:

- Вибачте, можна мені свіжої крові, а то як то не добре.

Поки прибиральниця вичищала мою блювоту від столу, а Діабло прибрав докази з очей геть, я стояв прикутий наручниками до батареї і цілив з одноразового стаканчика несвіжу кришку. Ось варто запропонувати начальнику, відкрити нашу філію в Катарі, якщо, звичайно, мене звідси випустять:

- То як ви примудрилися підірвати і президента Сполучених Штатів, і керуючого готелем? Або вас двоє спільників, що працюють взагалі.
- Вибачте містере...
- Діабло.
- Діабло!
– Пабло.
– Пабло.
- Пабло Діабло.
- Та все одно, хоч сам диявол у плоті!

У мене більше не було сил терпіти його знущання і начхати мені було він Педро, Пабло чи Хосе. Нікого я не підривав і ні з ким не співпрацював. Я менеджер відділу комунікацій з клієнтами в румунській компанії "Свіжа Кров", що постачає кров природно. А цей недоумок, що спочатку здався досить адекватним, зараз нескінченно тягнув час, тикаючи по ніс фотографії. І якщо раніше я відчайдушно потребував захисту, то лише через півгодини з цим ублюдком, я відчайдушно намагався його позбутися. А той, немов граючи зі мною в кішки мишки, обіцяв беззаперечний захист безоплатно. То знову підсовував свою трикляту татку, де від господаря готелю ні чорта не залишилося, а винен мабуть я. Мені навіть перехотілося крові! Мені хотілося якнайшвидше забратися звідси і більше я в Катар ні ногою, ось чесно - обіцяю. Наступну свою відпустку я проведу тихо та безтурботно, залишаючись у Трансільванії і максимум куди вийду – це на балкон. І нехай мій брат Алукард мелькає перед очима, нескінченно сюсюкаючи своїх качечок, а я глушитиму одну за одною Мері! І не просто з горла! Я повільно згортатиму їй шию, поки вона не стане задихатися і потім клац - хребет тріснув. І тоді я миттю, відірвавши їй голову, виглушу до дна її кришку розмішану з горілкою. Прямо з розірваної сонної артерії, що струмує артезіанською свердловиною з її вже мертвого тіла. Отак, так! Аж слинки потекли. Варто придбати більше Мері.