-60-

Вампір.

Промовивши це я до нестями хотів, аби вона до мене доторкнулася.

Оскільки вже заледве міг тримати себе в руках, ще з тієї миті як відчув звабливий аромат її магії – що зводила мене з розуму. На додачу з тимчасовою господаркою цього тіла, що викликала у мені нестримне бажання від якого мене буквально розривало зсередини!

Та що там мене – на цю немісцеву душу, навіть моя твань почала пожадливо облизуватися. Тримаючи мене на взводі.

Уважно простежую як вона підтискає пухкі губи приймаючи рішення, яке мені було вже відомим. Коли її погляд красномовно зупиняється на моєму нашийнику.

І від цього моє серце забилося стрімкіше!

– Що мені необхідно зробити, щоб зняти нашийник? – питає звівши на мене серйозний погляд сіро-зелених очей.

– Пропусти крізь нього магію і побажай чого хочеш – просто відповідаю терпляче чекаючи на її дії доки твань шкреблася на зовні, не бажаючи витрачати час на такі дрібниці, як терпіння перед солодкою мішенню що була вже зовсім поруч. Добре знала – що лише один її дотик стане останньою краплею для мого бісового терпіння.

Дівчина підходить до мене майже впритул нерішуче потягнувшись до моєї шиї, на якій я скоро відчуваю її теплий дотик. Якого чомусь чекав найбільше з усіх. Все в мені миттєво проймає пронизливим тремтінням та пекучим жаром, від якого зводило нутро солодкою хіттю.

Стримано видихаю.

В роті пересихає.

А руки сверблять схопити її та вже не відпускати.

Її пальці ковзають далі шиєю. Прикриваю очі насолоджуючись цими легкими дотиками до моєї шиї за які раніше – я був би ладен розірвати її на місці! Та зараз, я жадав їх найбільше... Стискаю кулаки коли відчуваю лоскіт золотистої магії якої було нестерпно мало, але достатньо, щоб нашийник злетів донизу, а в мене зірвало дах!

Різким рухом ловлю її за талію не давши відійти, втискаю м’яке тіло у своє мало не загарчавши. Через що з неї виривається спантеличений зойк.

– Деонте – кличе мене коли я сп'яніло втикаюсь носом у її скроню з жадібністю вбираючи кавовий аромат. Твань радісно зашипіла підбираючись ближче під моєю шкірою.

Катерина хапається за мої плечі коли я підхоплюю її під стегна, закидаючи її ноги собі на талію, притискаю до книжкової шафи з якої падає декілька книжок. Ледве не муркочу як відчуваю її вагу у своїх руках. Зазираю у її розпашіле обличчя, що було за пару сантиметрів від мого. Її подих поглиблювався змушуючи груди здійматися різкіше, а бешкетні ніжки до яких я ще обов’язково доберуся стискають мене сильніше. Катеринин погляд п’янкішає попри те, що вона намагалася зберігати тверезість – яку мені остаточно закортіло розбити вщент!

Моя увага не надовго затримується на таких бажаних губах, що були спокусливо розтулені. Так і запрошуючи до себе. Та наче навмисне катуючи самого себе, я обминаю їх повільно та солодко спускаючись до її шиї. Ведучі кінчиком носа до низу, змусивши мого Смаколика вигнути шию мені на зустріч на якій починаю залишати вологі поцілунки, чуючи її тихе зітхання на що я тільки міцніше стискаю її у своїх руках!

Вона тремтить.

Шумно вдихаю запах її розпеченої шкіри, що змішувався з нотками гіркої кави прогрітої сонцем. Солодкість магії що більше нагадувала цукор якого я ніколи не куштував, але думав про нього коли переді мною стояла ця золота дівчинка з шаленою кількістю магії у власній крові! Що я вже починаю шкодувати, що так і не скуштував навіть тієї дрібної краплі доки була така нагода. 

Хоч і обіцяв не пити її крові, але мені ставало дедалі важче стримувати власну спрагу до її крові. Якою мені вдавалося посмакувати лише декілька разів і, то нещасними залишками на її шкірі що тільки розбурхували мій апетит! Штовхаючи на тонку межу дозволеного. Адже бісова клятва забороняла вкусити та випити хоча б два ковтки – хіба що вона не буде проти. Що можна вважати за лазівку, як і та дрібнота що мені перепадала, не рахуючись за фізичну шкоду з мого боку.

Спустившись нижче шиєю, роблю ще один вдих… 

Розлючено скрегочу зубами коли на ній відчуваю запах того смердючого покруча! Який посмів помітити її своїм запахом, від чого я мало не звірів коли побачив його легку відмітину на її ключиці. Яку згодом цей виродок міг замінити на шлюбну мітку!

Не стримавшись, я зі злості та купи несподіваних ревнощів злегка кусаю її за те ж місце, аби стерти його слід своїм. 

Вона моя!

Кусаю ще раз. 

Моя! 

Залишаю ще слід.

Моя! 

Кусаю ще й ще, доки не чую її виразний збуджений стогін з моїм ім’ям!

“Так! Демони б мене побрали!” – задоволено шиплю разом зі своєю тванню несвідомо роблячи різкий поштовх стегнами, скидаючи ще одну книгу з полиць разом з ще одним її дзвінким стогоном що ласкаво пестив мій слух.

Її руки стискають мою сорочку, а я відчув недостатнє полегшення що напругою крутилося в мені ще зі вчора. Що навіть думав звабити одну з покоївок, аби перебити свій настільки сильний апетит. Але, як на зло, навіть тоді коли знайшовши одну – зрозумів, що я її не хотів. Через що мені з прикрістю, довелося погодитися з влучною версією старої демониці.

Адже я хотів – саме її! Ту яку зараз тримав у власних руках! Ту яка зараз вигиналася мені на зустріч, приховано зітхаючи при кожному моєму дотику! І я жадав більшого! Жадав здерти з неї цей клятий одяг та увірватися у неї! І забрати все собі до останнього шматочка!

З мене рветься приглушене шипіння змішане зі стогоном коли її тонкі пальці заповзають у моє волосся приємно гладячи й зминаючи його. Та повільно спускаючись до карка вибиваючи з мене хрип такими простими діями, які відчувалися гостріше за будь-які больові імпульси від клятих рабських артефактів!

Катерина відтягує мене за волосся від своєї шиї, у яку я вже мало не по-справжньому вгризався зубами. Задоволено вигинаю кутик губ оглядаючи свою роботу, де на світлій шкірі було з декілька десятків моїх відмітин.