-34-

– Криз… – спробувала за ним смак жорстких літер невідомої назви, яка не відгукувалася привітно. А радше нагадувала назву якоїсь страшної хвороби, що не викликало в мене сильної довіри до неї.

– Так – легко підхоплює з чистою впевненістю у власних діях. 

– Хммм… – роблю вигляд, що замислилася над його пропозицією, не знаючи що це за печатка. Що вона робить? І як діє? – Ти певен що вона… ну… – шукала потрібне слово – підійде? – все ще ухилялася від цієї ідеї. Подумки молячись, щоб ця печатка мені не знадобилася.

– Безумовно! Це найкращий вибір з наявних печаток контролю. Вам лише треба закріпити право на своє ім’я, щоб та спрацювала належним чином. 

А ось ця інформація мені не сподобалася ще більше. Адже я не знала, ні як цю печатку робити, ні як вона діє. І тим паче говорити своє ім’я… 

Та що, як і не треба буде? Я ж зараз не у своєму тілі, то… можливо, ім’я Ліліт теж підійде?

– Тільки от, потрібне ще ім’я вампіра… – глибоко замислився дворецький, перебивши мої роздуми своїми, вистукуючи пальцем по тростині – Звичайно, Криз можна накласти й на дане йому прізвисько, але тоді дія печатки буде слабшою. – роздумував уголос – Та якщо ви бажаєте, я можу спробувати дізнатися справжнє ім’я вампіра. – пропонує, будучи повністю захоплений цією ідеєю. 

Не скажу що мене не зацікавила ця пропозиція. Бо ж мені так і не вдалося витягнути з вампіра правду. Залишившись зі своїм утішним призом.

Та… чому моє нутро відчувало прихований підступ у його словах? Який я ще й досі не зрозуміла.

– То що пані, ви згодні? – ще раз допитується, бачачи моє вагання.

– Не думаю, що тобі вдасться це зробити – з’їжджаю з теми.

– Не хвилюйтеся – самовпевнено виголошує розтягуючись у недобрій посмішці від якої й мені самій ставало моторошно у його присутності сам на сам – я маю купу методів, як це зробити. – проспівав заохочувальним тоном замріяно звівши темні очі кудись в кут, закручував пальцями правий вус. 

Я бачила наскільки Томас був заворожений тим, що зараз коїлося у його думках, викликаючи у того рефлекторну посмішку на тонких губах. Від чого мені ставало ще тривожніше знаходитися з ним у такому стані самій. Оскільки я не знала що можна очікувати від цього скритого чоловіка. 

– А що конкретно ти з ним зібрався робити? – на всяк випадок цікавлюся.

Дворецький помітно веселішає.

– Думаю, спершу його можна висікти, але гадаю це буде безкорисне діло – відкидається на спинку стільця потираючи руки, перебирав у голові всі можливі варіанти, озвучуючи мені тільки найдієвіші, на його думку – Тож краще підвісити вампіра на гаках догори ногами на пробитих кістках, або ж просто зв’язати й по шматочку зрізати з нього шкіру. Все одно, на цьому непотребі все загоюється, як на собаці – з Томаса виривається потішна смішка, а в мене ледве очі з орбіт не полізли коли я почула про його методи!

До болю в пальцях, вчеплююсь руками у тканину власної спідниці під столом, маючи цілком невимушений вигляд зовні й страшне усвідомлення, що цей чоловік зараз не жартував! А говорив цілком серйозно!!!

– Томасе… – почала гарячково, витираючи спітнілі долоні – а ти не вважаєш що ці методи дещо… – не могла підібрати нічого путнього, щоб відхреститися від клятих методів цього садиста!

– Не хвилюйтеся пані. Вам немає за що перейматися. – мило перетягує мою паніку на себе, яку схоже сприйняв по своєму – Я зроблю все обережно.

– Обережно?... – насторожено перепитую затримавши подих.

– Так. Чіпати всі потрібні йому кінцівки для безперешкодного виконання вашого доручення, я не стану. Адже є ще купа інших непотрібних частин тіла як: ніс, вуха, зуби або пальці на ногах. – чемно зауважує дворецький, виділивши моє прохання.

А я сиджу в повному шоці посміхаючись, як та дурепа. Остаточно випавши з цієї реальності. Переварювала почуте.

“Триндець! І це він так намагався мене заспокоїти?!!! В ЯКОМУ МІСЦІ МЕНЕ МАЛА ЗАСПОКОЇТИ ІНФОРМАЦІЯ, ЩО ВАМПІРУ ЗАЛИШАТЬ ЙОГО РУКИ І НОГИ НА ЗАКОННОМУ МІСЦІ?!!!” – верещу подумки, маючи величезне бажання вистрибнути з вікна і втекти звідси якнайдалі! Бо це його: “Ой, та не хвилюйтеся ви так. Я всього-на-всього, здеру з нього наживо шкіру. І все!” 

ВЗАГАЛІ НЕ ВЛАШТОВУВАЛО!!!!

– Чи ви хочете запропонувати свої методи, або ж внести якісь корективи до моїх? – цілко буденно запитує, а в мене мимоволі виривається з ідей, що можна було б потихеньку голити нашу Рапунцель поки не зізнається. І напевно, цей метод був би значно ефективніший, ніж відрізання кінцівок, враховуючи як вампір дорожить власним волоссям. Намагалася жартувати сама до себе, щоб все виглядало не так паскудно, доки Томас не додає останню репліку – Я ж знаю як ви любите показові порки.

І на цьому в мене остаточно відключається здоровий глузд і хоч якесь адекватне сприйняття всієї цієї ситуації. Тому я нафіг викидаю своє тупе запитання: “Чому ж від Ліліт так сахаються вся прислуга?” зі своїх запитів.

Ех... І чому мені так пощастило потрапити, саме у сімейку вроджених садистів? Причому поголівно зі слугами.

– То що скажете? 

– Я не думаю що нам знадобиться його ім’я. – підтримую настільки незвичну розмову в якій найстрашніше було те, що вона звучало абсолютно нормальною. Що мені навіть самій ставало лячно за здоров’я власної психіки, у якому я вже починала сумніватися – Гадаю, тут і прізвиська буде цілком достатньо. – одразу відкидаю пропозицію дворецького щодо катування – А стосовно Кризу. Я ще подумаю, чи дійсно він нам так не обхідний.

– Але пані, не можна з цим чекати! – обурюється дворецький вставши на ноги попри свій хворий вигляд, вмить втрачає всю свою замріяність – його варто нанести…

– Почекаємо – з натиском перебиваю не даючи йому закінчити. Не бажаючи шведити з невідомим, поки не дізнаюся що це таке.

– Але не можна з цим чекати! Пані, він не урівноважений! – гарчить вже собі, у спробі донести до мене потрібну інформацію, сперся на стіл схилившись до мене ближче – Ви ж знаєте, до чого може призвести це його перетворення! Чи ви бажаєте, щоб інцидент з вампіром знову повторився?! – вимогливо наголосив на останньому.