-14-

Вампір.

“Два дні тому. Аукціон.”

Сидячи за магічними ґратами, закутий у кайдани й намордник, я намагався забитися якнайдалі у куток від ненависного світла що різало мені очі. Знайшовши собі затишну тінь, видихаю з полегшенням що тепер не доведеться терпіти дратуюче світло. Якому не аби як раділи милі, смачненькі світлі ельфи що намагалися зловити його через дірки у міцному шатрі.

Кривлюся. 

На жаль це не моя найулюбленіша справа. Більше віддаю перевагу темряві. Там куди спокійніше та й, як на мене, комфортніше.

Спершись спиною об холодні ґрати що поколювали шкіру магією стримування, щоб не втік. Я зробив глибокий вдих і ледве не завив від спокусливих ароматів що вирізнялися серед усього цього смороду, який мене оточував. 

Від передчуття і тваринного голоду мені зводить шлунок, а рот наповнює в'язка слина коли розумію що там за шатром сидить купа смачної їжі! На моїх губах грає кровожерливий вищир який приховує намордник.

Краєм ока помічаю як до шатра заводять ще одного раба і по запаху крові що віддає гарю, розумію що – це дракон. Морщу носа, бо драконяча кров і справді була не най ласим делікатесом який хотілося скуштувати. Та все ж, деякі “гурмани” мого виду любили і таке.

Спостерігаю, як до болю знайомого мені дракона кидають за ґрати. І остаточно впевнююся у тому, що це саме той про кого я зараз думаю. Як тільки яскраво золоті очі дракона спалахують у темряві. 

“Невже Дикий вже набрид своїй господарці, що та полишила спроби його приручити й нарешті виставила того на аукціон? Чи ліпше сказати на страту?” – трохи зловтішаюся над муками дракона, але стримано. Адже зараз ми в одній ямі, хоч в загальному займаємося одним й тим же. 

Вбиваючи власних господарів, але для мене вбивства це вишукана справа, ніж просто бездумно палити все вогнем. Адже розвага полягає у тім, щоб насолоджуватися власним полюванням, а не ламати одразу власну іграшку. Від цього ніякого задоволення. 

В крайньому випадку для мене це просто розвага, щоб скоротити власну нудьгу. Деколи у жертви потрапляють і справді цікаві екземпляри, за якими дійсно цікаво спостерігати перед тим, як прикінчити.

А от для нього… можливо проста помста, але мені плювати.

В принципі я й сам не гірший.

Який вже це раз мене продають на аукціоні? Якщо не помиляюся, то двісті дев’яносто дев’ятий… Ого! То сьогодні буде мій ювілей! Триста! Ха! Непогано!

Схоже дракон відчув на собі мій погляд раз так злісно дивиться у мій бік. Що ж, я сьогодні добрий у мене ювілей. Так що посміхнуся йому, якщо вже він так палить мене очима.

Дикий роздратовано ховається у глиб клітки. Ну тут я з ним погоджуюся, що в темному закутку куди краще сидіти ніж в усіх на виду. Та й дивитися на писки один одного в мене теж бажання багато не виникає.

З правого боку чується брязкіт ланцюгів і орочий рев. Ці довбні що знову не поділили цяцьку?! Дратують! І чого їх посадили саме поруч зі мною?! Які ж вони смердючі!

– Шшш! – обурливо шиплю крізь зуби коли клітка з орками хитнулася на мою, змусивши мене знову вийти на світло! Від роздратування скрегочу зубами, як же я ненавиджу цех тупих зелених! Мало що їхня кров смердюча, та ще й поводять себе як не розвинуті істоти!

Зі входу до шатра роздається ляскіт батога і гнівний крик охорони.

– Ану заспокоїлися виродки! – реве плюючи слиною, у повітрі знову роздається ляскіт батога від якого різало слух. Зараз був би не проти запхати йому того батога куди поглибше аби тільки не чути цього противного ляскоту.

Нарешті заспокоївшись. Я знову сховався у тінь чекаючи аукціону і власної черги. Бо саме там чекає мене найцікавіше! 

Хвилини тягнулися нестерпно повільно, а мій шлунок зводить все дужче від голоду. А бажання вчепитися зубами у теплу, м’яку плоть зростало все більше! Ця приємна думка все глибше засідає у моєму мозку! Як же я хочу знову відчути, як гострі зуби вгрузають у ще живій здобичі!

На власних губах відчуваю гостроту ікол, що вже свербіли від нетерплячки!

Десь в далині чую шурхіт зібрання. Аукціон скоро розпочнеться. Я з передчуттям чекав коли вже прийдуть за першою партією рабів!

Прислухавшись краще, чую як аукціоніст оголошує лот і скоро сюди заходить охорона й забирає п’ятеро рабів. Ну що ж, перший лот пішов! Цікаво, на якому буду я?

Напевне з усіх присутніх тільки я був у шаленому передчутті нового господаря. Бо для мене це означало, що я отримаю нову смачну жертву! Яка сама мене і купить, звичайно не без моєї допомоги. Адже сила зваби мене ще ніколи не підводила у цьому.

Я вичікувально спостерігав за всіма групами поперед себе, другою, третьою і… 

– Веди ось цих на показ! 

Так! Все всередині мене так і здибилося від оголошення четвертого лота! Охоронець відмикає мою клітку і наказує вийти. Я ж слухняно роблю все що він каже, щоб дістатися власної цілі швидше.

– Ось цих бери! – вказує інший, я простежую за його вказівками поглядом й напружуюся. Бо зі мною будуть ці двоє орків! 

Та вони ж все тільки зіпсують! Чи все ж, ні?... Головний охоронець більше ні на кого не показує. Отже, на четвертому лоті нас буде всього троє. 

Нас проводять до головного шатра де перед тим, як вивести мене на місток, охоронець знімає з мене намордник і ставить у магічне коло. Ставши рівніше я з висоти поглянув на всіх присутніх, обмацуючи очима кожну присутню даму у цьому шатрі. 

Треба ж які гарні сьогодні відвідувачі. Роблю глибокий вдих, а як же вони смачно пахнуть! Якщо чесно, я вже і не знаю кого саме з нас виставили на аукціон, мене, чи їх!

Адже вибір в мене тут неймовірно величезний! Пробуджую в собі магію зваби, яку на жаль, чи на щастя неможливо заблокувати магічним колом і рабськими артефактами. Якщо звичайно не знаєш про цю унікальну здібність! Бо для її блокування потрібна додаткова руна про наявність якої мало хто зна. І саме це мені й на руку!