Пролог

Всі ми знаємо справжню історію, кінець якої так і не надійшов. Але що як зазирнути не в саму книгу, а за її палітурку, у самий її корінь, зайшовши за лаштунки написаної історії?

Ось в чому полягає справжнє запитання, як на мене. Бо ще ніхто й ніколи з вас не запитував себе: “Що ж може коїтися за всім цим?”

Адже спочатку ми бачимо справжню, головну історію. Смакуємо її, охоплюємо кожен спектр всього що відбувається!

Та хто сказав що треба завжди стежити лише за основним сюжетом і дотримуватися всіх правил? Правильно, ніхто! 

Тому я вам і пропоную їх порушити та трохи побешкетувати: “Адже так буде цікавіше!” Ви згодні? 

Хоч і дехто буде лютувати через мою витівку та, то пусте!

Кому ж не кортить зазирнути на виставі за театральну завісу і поглянути, що ж роблять інші в той час, коли головні герої намагаються розібратися зі своїми проблемами?!

Адже так ми зможемо познайомитися з новим і краще пізнати тих, кого вже знаємо й ненавидимо, та віримо що вони поганці, а хтось навпаки на нашу думку добрий або ж ми лише помиляємося в цьому і хочемо так вважати! Бо у головній історії нам показали їх саме такими. Але ми завжди можемо помилятися й бачити оману, або ж ні, і все виявиться саме таким, як ми і гадали! 

Різниця лише полягає в тому, з якої сторони спостерігати. Зі сторони глядача залу, чи тих хто поза нашою увагою приховані оксамитовою тканиною що не дає їх побачити.

Мені завжди подобалися головні персони, та рівноцінна цікавість рвала мене зсередини кажучи полишити головне і перейти до таємного… те чого не можна бачити, але й без нього не буде і того що ми можемо бачити.

Якщо у вас теж колись виникало таке відчуття, то… я можу вам це показати. Показати оголені беззахисні лаштунки за якими ми будемо жадібно впиватися! 

Адже все що нам потрібно – це зірвати червону, оксамитову завісу…

Але обережно любі мої, бо саме це і є головним секретом усіх історій. Ми не повинні бачити те чого не повинні, щоб не руйнувати ілюзію вистави. А як ви вже знаєте, секрети не можна розголошувати.

І я добре вмію зберігати всі секрети які чують мої вуха уста ніколи не вимовляють. 

Та зараз у вас може виникнути запитання, відповідь на яке вам здається ви вже можете знати: “Ти ж нам тільки що розповіла цей секрет! Ти розповіла, як можна потрапити на заборонену частину!” 

Але хто вам сказав що я і справді вам розповіла як саме ви можете потрапити за ту спокусливу, червону, оксамитову завісу?

Підпис: Невідомий спостерігач.

ПС: І пам’ятайте, я нікому не ворог й не друг. Навіть коли вам здаватимуться мої дії добрими та дружніми або навпаки, підлими та жорстокими. Завжди пам’ятайте, що я всього лише Невідомий спостерігач.