5 Книжник

  На цей раз бібліотека містечка Чорноморськ була відкрита. Його біля входу зустрів інтелігентний, сивий дідусь ,і запросив зайти. 

- Вмієте ефектно з'являтися. - відчиняючи ,і проводячи в середину ,почав розмову бібліотекар. - Тіло на вокзалі, бандити біля моря, тепер ще авторитета місцевого прикінчили.Доречи кажучі ,вас розшукує поліція, вони з радість валять на вас все що відбувається. 

- Класика. - відповів Ярчук - Одеса, Миколаїв, Херсон. I це тільки за цей рік. 

- Ви праві - зітхнув бібліотекар, вмикаючи світло в сховищі книг - Вся нечисть наче з ланцюга зірвалась. 

- Прохолодно у вас тут. - сказав молодший, випускаючи пару з рота.

- Доморощені революціонери ще місяць тому котельню розгромили. Зате світло є. Зараз обігрівач ввімкну. Присядьте поки що. - господар вказ на стілець, біля густо заваленого книгами і паперами столу. Гість сів.

- Зараз чай буде готовий - сказав старичок. вмикаючи чайник. 

- Не треба, дякую. У вас курити можна? 

- Взагалі ні, але вам можна - бібліотекар дав блюдце замість попільнички, і відчинив вікно, впускаючи морозний вітер в ледь прогріту кімнату. 

- Вас напевно цікавить чому орден дізнався про події в місті не від Книжника - свого представника в місті, відставного Ярчука - а від місцевого авторитета? Розумієте в нас місто буквально розкололося на дві частини. Значна частина хоче зберегти те ,що лишилося, але не мало таких хто хочуть змін. Це мені напам'ятало кінець вісімдесятий, перебудова. Тоді також всі хотіли змін, під пісні Цоя. Але пам'ять не зітерла дев'яності. Там і без бандитів було справжнє пекло. Я знав до чого це все може призвести, але зробити нічого не міг. Це безсилля, буквально душило мене з середини. - вимкнувши чайник, і наливши собі окропу в чашку з пакетиком, він продовжив: 

 I тут в нашому місті з'явилася ця сутність.Спочатку я робив все по протоколу. Виміри, спостереження,  з'ясування намірив і природи потойбічної сили. Все це було проведено- він підсунув записи - найретельнішим чином. Але повідомляти в орден я не став. 

 На моїх очах  потойбічна сила, вiйшла в контакт з нашим світом. I знаєте, в наслідок цих дій в місті стало тихо. Без виступів, без погромів, без кровi на вулицях. I ось я подумав - хай ця істота послужить благій цілі. В решті решт ми (у всілякому випадку в мій час) часто вдавалися до допомоги однієї нечисти, в боротьбі з іншою. Але сталося те, що і мало в принципи статися. I я готовий прийняти будь-яке покарання. 

 - Для початку - з чим, власне кажучi, доведеться мати справу? 

- Пробачте, будь -ласка - книжник ледь не похлинувся чаєм - Я так захопився, що не розповів найголовнішого. Дану сутність прозвали на латині Anima Vamp. 

- Душа вампіра - машинально перевів Ярчук. 

- Тут коректніше буде "Вампір души". Розумієте вампіри уже давно зрозуміли ,що отримувати енергію з кров'ю людей це затратно, якщо її купувати в центрах переливання кровi, і небезпечно, коли в духі фільмів жахiв сам виходиш на полювання. Цілком можна нарватися на осиновий кілок. Потрібне було інше рішення. Якщо людина в жалобi, скорботi, чи навпаки повна радощів, веселощів, або як в нас ,повна прагнень і надій, її душа відкрита, фактично оголена. I дана сутність до неї приєднуються, забираючи собі життєві сили людини. 

 Докладніше про сам механізм, технічну його частину, я вам розповісти не можу. Це явище надзвичайно молоде. В перше його засікли на початку двохтисячних, наші болгарські колеги, і назвали іменем свого місцевого вампіра. 

- Що вам взагалі відомо про них? 

- Першими Вампіровичами стали Вампіри, які захотіли перейти на дешевший, і безпечніший спосіб харчування. Це в принципi все що я вам мав сказати...

- Перед тим як закласти нечистi. - давлячi недопалок в блюдце, за Книжника закінчив Ярчук. 

 Лице старика перекосило гримаса злостi. 

- Здогадався таки, шмаркач. 

 Його права рука потягнулася під стіл, Ярчук вскочив. Зі швидкість блискавки ліва рука книжника вихопила револьвер Наган, і здійснила постріл. Поранений відлетів в бік, перекинувши шафу з книгами, і сховавшись за стелажами.

 - Тупе покоління пішло- одним ковтком допивши чай, встаючи сказав Книжник. 

- Нащо це вам?- пролунало питання.

 - Розім'ятися вирішив, на старостi років - сказав книжник, заходячи ,в здавалося нескінченi ряди старих книг. Різко викинувши руку в право ,він натиснув на гачок. 

- Крутий дід - прошепотів Ярчук, стираючи долоню кров з лоба. Відскоч він хоч на секунду пізніше, куля вибила б його мізки. 

- Лестить похвала - сказав старик з револьвером - Навiть від шмаркача. 

 Секундна пауза. Книжник різко розвертається і стріляє в тінь що перебігає. 

- Це був новий плащ - пролунало з-за шафи. 

- Коли тебе ховатимуть, я тобі новий куплю.- послідувала відповідь. 

- Так все-таки - роздалося з іншого боку кімнати- нащо це вам? В глобальнім сенсі слова.

- Я ще при Леніну кілки упирям в груди вганяв. Я бачив, як був знищенний один світ. Тоді я відсидівся в стороні, як було велено нам ще з діда-прадіда. Але тепер, коли все повторюється, я не буду стояти в стороні. 

 Шум з боку, книжник інстинктивно повернув голову, що і коштувало йому життя. Вискочивши прямо перед противником, Ярчук схопив зброю і різким рухом перевiв її на господаря. Пролунав постріл. З рота смертельно пораненого потекла кров, книжник повз по своєму вбивці. Мисливець на нечисть відштовхнув свого колишнього колегу, і коли він впав на землю ,розрядив в нього залишок барабану.