4 Ахіллесова п'ята

 Допит Ярчука, якому виділили окрему камеру, і навіть нагодували, проводив особисто начальник поліції Чорноморська майор Грановський. Це був короткострижений чоловік років сорока п'яти, з явною армійською виправкою. 

- Вас Анатолій Свиридович Козленко - поліціянт прочитав ім'я з ксиви - знайшли поруч з тілами двох убитих. Але перед тим як почати допит - поліціянт закрив ксиву, і показав її корочкою затриманому - ти що справді працюєш в міністерстві культури? 

- Ні звичайно.

- А звідки ксива? 

- Замовник видав. 

- Не розумію. 

- Чули напевно що в Києві, на Майданi, коктейлем молотова ледь картинну галерею не спалили? 

- Проскакувало щось в новинах. А ти тут яким боком? 

- Після цього випадку Міністерство культури вирішило створити так званий "Ковчег" - сховок для найцінніших витворив мистецтва з усієї України. Але часи зараз самi знаєте які, тому і найняли охорону. А з ксивою  ,навіть міністерства культури, на дорогах зараз простіше.

- А чому заморочилися? Оформити їх - поліціянт розкрив посвідчення, і прочитав - "Тимчасовий уповноважений". Чому просто поліційний супровід не виділити? 

- У поліції зараз з Майданом справ вистачає. 

- Складно співаєш. Тільки от що в нашій глуші ,могло зацікавити саме міністерство ? 

- У вашій бібліотецi зберігаються декілька листів у віршованій формі. Написані вони  Олександром Пушкіним, підчас Одеського заслання. З його автографом. Менi доручено їх забрати. 

- Так, а чого ти до бібліотеки відразу не пішов, а по місту вештався? 

- Так я ходив - зачинено. Телефонував  "Абонент поза зоною доступу". Думаю піду море подивлюся. А у вас тут стрілянина, сирени, ну я і струхнув. П'ять років його не бачив, і треба ж було так влипнути. 

- А чого так довго? За п'ять років можна було  і з'їздити разок. 

- В Києві однокімнатну квартиру взяв на виплату. Біс мене попутав, не інакше, з валютою зв'язатися. З цими стрибками курсу дивився на зарплату, і розумів що не втомився. 

- Знайомо - майор дістав сигарету, дав одну затриманому. Випустивши дим додав - в самого така хрінь З тачкою була. Ну а цього знаєш?- він передав фотографії вбитого напарника.

- Їхали разом в потязі. Розговорилися. Виявилося нам на одній станції вставати...

- Зачекай - перебив затриманого поліціянт, підсунув блокнот, беручи ручку запитав: - Він якось назвався? 

- Анатолій Григорович. Сказав що вiн племінника свого хоче в безпечне місце забрати. 

-"Безпечне місце", де воно зараз по нинішнім часам - сказав майор, роблячи нотатки в блокнот. 

 Хоча питання було явно риторичне, але на нього було дана відповідь : 

- За його словами - поруч зі своїми. 

 В цей момент в кабінет буквально залетів чоловік у формi. Побачивши що керівник не один, підійшов і нахилившись над його вухом проговорив: 

- Сьогодні патрульні зупинили на заправці тачку Калгана. Надто вже пом'ятий був водій. Цей відморозив за ствол, але в мене пацани не з лайна зроблені. Він і пискнути не встиг. Відчиняють багажник, а там труп. Я послав наряд до нього, у нас з ним все рівно було. Так він їх пострилами з вікна зустрів. Кричить - "Хто підійде - замочу. Дочку порішу, і себе до архангелів відправлю" 

- Зовсім дах від страху поїхав. Збирай народ. - коли співробітник вийшов, начальник звернувся  до затриманого -  В нас тут авторитет місцевий - Калган. Не сама погана людина треба сказати. До майдану тримав місто. Зараз, сам чув, зовсім з котушок злетів. Соватися під кулі зі своїми операми з патрульними я не буду. Чекати поки мені дадуть спецназ з областi це довго, та й чи дадуть по нинішній заворухi. Та й користі з нього. Ти його в притул з Калаша, а він вiдскакує і оживає...

- Я все зрозумів. 

 Після того як Ярчук вийшов з авто, начальник поліції сказав: 

- Я його відволічу, а ти ззаду пройдеш в будинок. Як тільки зробиш свою справу - забирайся з міста, аби я тебе не бачив. Зрозумів ? 

 Кивок у відповідь. 

- Калган!!!- кричав в матюгальник майор Градов  - Що за хрінь?!! Складай зброю, поговоримо!!!

 Кожне слово поліцейского супроводжувалося пострiлами з рушниці. Перемахнув через огорожу, Ярчук опинився у дворi. Пригнувшись він побіг до будинку. Виглянувши за ріг ,побачив тіла двох охоронців біля входу. Пробравшись до іншого ходу, він відчинив двері. 

 Обережно протиснувшись, він опинився на кухні.  І  в цю мить постріли різко припинилися. Схопивши кухонний ніж з стола, він присів біля дверей. Обережно визирнувши, в дзеркалі шафи Ярчук побачив рушницю, яка сама собою рухалася в повітрі. Взявши ніж за лезо, прикинувши по відображенню відстань до цілі, він через плече метнув його. 

 Постріл, гуркіт тіла що падає, і жіночий крик  здавалося змішалися разом. Вибігши, рахуючи секунди про себе, перше що він помітив це ніж, потрапивший просто в голову. Наступним була вересклива дівчина, що ридала над тілом. Ярчук  відірвав її, але вона відбивалася наче скажена кішка: 

- Відпусти вбивця!!! - волала вона - Відпусти!!!

- Пізно- сказав мисливець на нечисть, коли час вийшов. Різко розвернув дівчину він сказав її:

- Подивись тепер ,на свого батечка. 

 Безшумно, тінню, не згибаючи рук і  ніг, авторитет Калган встав. Повернув голову, з ножем в ній, він відкрив очі. Обхопивши правою рукою ножа, повільно витягнув його. По міру виходу леза, м'язи з шкірою наростали самі собою, і коли зброя опинилася в його руках від рани не лишилося і сліду. 

- На кухню, бігом! - скомандував Ярчук відштовхуючи дівчину,  ногою перекинувши стіл на те, що колись було господарем дому. 

 Але замість того аби бігти, дівчина впала. Вона лежала заціпенів від страху. Мисливець підбіг до неї, нахилився й потряс дівчину за плечі: 

- Отямся !

- Обережно!!!- закричала вона. 

 Істота, що колись була її батьком, з ножем в руках вже нахилилася над ними. Удар ноги ,відкинув монстра. Піднявши дочку авторитета він побіг в кухню. Не встиг забігти як відчув удар в бік. Породження пекла промахнулось, порізав його плащ. Перехопив руку нападника, одним різким рухом ламаючи зап'ястя ,вибив зброю.