Приїзжий знову відправився до бібліотеки. Хоча місто було невелике, тіло натреноване, але його вже відверто дістали ці прогулянки. Бібліотека знову була зачинена, і судячи по наметеному снігу на сходах, навіть не відчинялася. Телефон знову мовчав. Уже збирався йти, як біля нього зупинився джип. З нього вийшли двоє биків.
- Спокійно братела. - сказав один з них, стаючи так аби його зображення було видно в тонованому склі.
- I що з того?
- Не барзій!- вибухнув другий.
- Спокійно - заспокоїв водій свого дружка, і знову звернувся до Ярчука - З тобою хочуть люди поговорити. Ну як люди - тут він посміхнувся-сам побачиш. Словом з тобою хочуть просто поговорити, без якихось підстав з нашого боку. В іншому випадку - він розстебнув куртку, i показав ТТ, що висів на поясі - ми б тебе просто з авто застрелили.
Мисливець на нечисть сів в авто. Місце зустрічі виявися берег моря. Там на нього чекав лисий чоловік років сорока п'яти. Авто припаркувалося так, аби пасажир мiг бачити зображення в дзеркалі чекавшого на нього людини. Якщо звісно воно б у нього було.
Вийшов з авто. До нього підійшов лисий, і почав відразу з головного:
- Ми пробили хто такi Ярчуки. Тому ось - він відчинив валізу набиту грошима - Тут мільйон баксів ,готівкою. Бери i передай в штаб, центр, офіс чи як там називається у вас, що тут місцеві все взяли під контроль.
- Знаєш, є класна фраза - "Я мзду не беру. Мне за державу обидно"
Лисий засміявся. Кивнув своїм кажучи:
- Пацани, кінчай цього Верещагіна.
Але він виявився прудкішим. Вихопив пістолет, двома пострiлами поклав обох биків. Краєм ока помітивши рух, Ярчук відскочив в бік. Лезо великого кинджала, або ж навіть маленького меча, лише вибило зброю з його руки. Направивши лезо в живіт лисий атакував. Мисливець на нечисть перехопив руку і перенаправив її в живіт нападавшого. Коли лезо пробило його наскрізь. Витягнув зброю, і читким рухом перерізав горло.
Поки противник спливав кров'ю Ярчук збирав трофеї, шепчучи щось вустами .Коли борешся з нечистю, багато зброї не буває. Загалом в нього було два ПМ, один ТТ і гострий як бритва клинок.
Як тільки він завершив розпихувати трофеї по кишенях, небіжчик встав. Різко, без допомоги рук, не згинаючи ноги. Порізу на горлi наче і не було. Відкривши очі, хриплим голосом сказав:
- Ти думаєш нас так легко вбити?
Куля з ТТ в голову ,поклала воскреслого на землю.
- Сорок сім секунд - сам собі сказав Ярчук - з моменту смертi, до моменту воскресіння. Не так вже і мало.
I в цей момент пролунала поліцейска сирена.