2 Два типових запитання, і зустріч з клієнтом.

  Після вбивства свого колеги, молодший вирішив як найшвидше забратися з вокзалу. Йшов він в тихе, засніжене місто. Ні людей на вулиці, ні транспорту на дорогах, ні бродячих собак біля переповнених сміттєвих баків. Лише завивання морозного вітру порушувало могильну тишу місцевостi. 

 Скрип підрізавшого його авто, видався артилерійською канонадою. 

- Чуєш братан - з БМВ виліз чоловік, з зовнішністю братка дев'яностих.- Сигарет не знайдеться? А то в кіоск якось в лом пхатися. 

 Він дістав пачку,  і простягнув їм.

- Та ні. "Столичними" сам труїсь. Може бабла пацанам на нормальне курево підкинеш. 

- А ти спробуй візьми.

- Опа - з пасажирського сидіння встав двометровий качок  в шкіряний куртці - Борзий знайшовся.

 Діставши викидного ножа, бандит пішов на нього. Різким випадом увівши ножа в бік, іншою рукою він завдав прямий удар в горло. Від перехопленого дихання качок зігнувся. Не витрачаючи дарма часу Ярчук схопив його за голову, і з усієї сили вдарив об кузов його ж тачки, відправляючи цим самим в глибокий нокаут. Водій замахнувся, але його удар був блокований рукою. А наступний удар ногою в пах повалив його на землю.

 Піднявши за грудки противника, він запитав:

- Як пройти до бібліотеки? 

- Ти що братан, приколюєшся?- долаючи пекельну біль промовив лежачий. 

 Удар в лице. Кривава юшка потекла з розбитого носа. 

- Я повторюю - як пройти до бібліотеки?

- Йди цією вулицею. Вийдеш до Леніна. Від нього на право. На першому перехрестi  ліворуч, прямо впрешся. 

- Дуже дякую.

 Наступний удар відправив водія до його дружка. 

  Бібліотеку було знайдено доволі швидко. Звичайний двоповерховий будинок, в Сталінському стилі, з амбарним замком на дверях. Телефон бібліотекаря також мовчав. Наступним місцем призначення став дім замовника. Армен Джановичь Калган жив в котеджному масивi. Ну як масив. Котедж авторитета, господаря порту, начальника поліцій, і прокурора вишикувалися біля лінії моря. Зараз приїжджий, кутаючись в воріт свого плаща від льодяного вiтру, їм не заздрив. 

 Підійшовши до потрібного будинку, він зателефонував в домофон. 

- Хто? - пролунав у відповідь сердитий голос.

- До Армена Джановича. 

- Як представити?

- Ярчук. Він зрозуміє. 

 Не пройшло і пів хвилини, як гостю був надано теплий прийом. Буквально вилетівши кремезний охоронець замахнувсь на нього гумовим кийком. Перехопивши руку  він перекинув нападника через себе, і одним різким рухом зламав її. Іншого, який таким же інструментом хотів вдарити його по головi, він просто вирубив ударом з правої. 

 Зайшов у двір обережно, чекаючи ще якихось сюрпризів. Але ні натовпу охоронців з дубинками, ні пострілів з будинку не було. Підійшовши до дверей, Ярчук присів, і обережно їх відкрив. Не встигли металевi двері відчинитися аби туди могла протиснутися людина, як тут же пролунав постріл. 

 Здавалося пройшла вічність перш ніж з дверей показалось дуло помпової рушниці. Різко вскочивши, гість схопив ствол, і що було сили вдарив ним в обличчя господаря дому. Зайшовши він побачив сивого чоловіка, який лежав на підлозі, витираючи кров з розбитого носа. На відміну від очікування в господаря дому не було нічого східного в обличчі. Він потягнувся до висячого на поясi ПМ. 

- Не треба - сказав гість з рушницею - Не встигнеш. 

- Ти взагалі хто такий?

- Встань, застудишся. - сказав гість, проходячи в середину.

 Господар піднявся, і пройшов слідом. 

- Слабкувата в тебе охорона. - сказав він, поклавши зброю на стіл.

- Чим багаті - сказав авторитет, дивлячись в дзеркало. В один момент він повернув його так, аби в дзеркало було видно зображення гостя.

- Чого це ти? 

- Запобіжний захід. Хтозна-хто ти.

- Забув до кого звертався? 

- Ярчук? 

- Він самий. - мисливець на нечисть сiл у крісло. 

 Господар дому послідував його прикладу.

- Слухай їхав би ти звідси. Не мої пацани, так ця нечисть тебе точно завале. 

- Ті клоуни на "Бесi" також твої були.

- Розумієш вони якось дізналися що я вас наняв. Вони запропонували мені угоду - я тебе ламаю, жорстко ламаю, аби іншим не повадно було. На заміну вони мене з дочкою відпускають...

- Ти по черзі давай - перебив авторитета Ярчук.- Що за нечисть? Як давно з'явилася? Як себе проявляє? Якими способами намагалися її знищити? 

- Розпочалось це, так як і вся хрінь в  країні, в грудні минулого року. Ти не дивись що наше містечко маленьке, "Майдану" і "Антимайдану"  в нас вистачає. На новий рік дільницю ледь не спалили. Словом поки одні з іншими зчепилися, тут  вони з'явилися. Ти їх в притул з калаша, з дробаша валиш, а їм нічого. Майже відразу воскресають. Ти їм хрест в пику, у священній воді ледь не купаєш, кілок в грудак заганяєш, а їх не бере. 

- Дракули перечитались - прокоментував Ярчук, запалюючи сигарету. - Далi давай. 

- А що тут додати? 

- Що взагалі це за нечисть? I як вона себе проявляють в нашому світі? 

- По - першому скажу так -  гадки не маю.  Друге твоє питання я взагалі не зрозумів. 

- Чим вони шкодять звичайним людям? 

- Так би і  сказав. Ми не знає

мо як, але вони людей в зомбі перетворюють. 

 - Тобто?

- Минулого місяця стало помітно що вся ця хрінь з революцію у нас йде на спад. А до кінця місяця все взагалі зупинилося. Я в місто особливо не сувався. Справами з дому можна керувати. Думав біля моря відсиджусь. А тут бац - він хлопнув в долоні - все затихло. Приїжджаю я в місто, а люди якісь дивні. Ходять наче варені, всім все побоку. Наче роблять все, живуть якось, та знаєш все як на автопілотi. 

- Став розбиратися - продовжив авторитет - що за хрінь. Я багато чого за життя бачив,  і до недавніх подій вважав себе атеїстом. Але коли ти чергами по них лупиш, а вони впали і назад воскресли - він поцілував витягнутий хрестик - тут повіриш. Коли пацанів в мене майже не стало, став зідзвонюватися з братвою. Менi було вже по цимбалах психом, наркошем обдовбаним мене вважатимуть(а повір на слово, я й не такого наслухався),правда особливо на успіх не розраховував.