З електрички на станцію "Чорноморськ" зійшли двоє. Молодий чоловік років до тридцяти в плащі до колін, і старший вже, повністю сивий чоловік в теплій шкірянiй куртці. Вони явно на когось чекали, озираючись по сторонах.
- Зайдемо - сказав молодший, киваючи на привокзальне кафе, і випустивши пар з рота додав - Не на морозі ж його чекати.
- Можна. Тим паче відсвічуймо ми на пустім пероні добряче.
Зайшли в кафе. Вибрали столик в кутку. Сіли спиною до стіни, тримаючи зал, де були єдиними відвідувачами, в полі зору. Замовили спочатку каву, користі від якої було тільки зігріти руки. Понюхавши цей сморід, одностайно відставили в бік. Замовили по парі пива, уже навченні досвідом в пляшках. Пропустивши по першій пляшці почали розмову.
- Як ви думаєте правильно? - запитав молодший.
- Уточни.
- Не прикидайтеся. Наш вічний принцип "Невтручання". Щоб на землі не відбувалося відсидься, а потім уже розбирайся з наслідками.
- Абсолютно.
- Але ж це... я не знаю навіть як це назвати.
- Те, завдяки чому орден століттями виживає, і успішно діє - зробивши черговий ковток прямо з горла пояснив старший.
- Так то так - не припиняв молодший -, але нечисть взагалі знахабніла. Демони з вампірами ледь не серед білого дня нападають. Та що далеко ходити - в сусідній області некромант до того знахабнів, що ледь не половину місцевого цвинтаря підняв. Попотіти довелося аби їх всіх загнати в могили.
- Чув я про твою операцію. Гарно спрацював.
- За похвалу, тим паче від вас, звичайно дякую - черговий ковток пива був зроблений майже синхронно - але з теми не зіскакуйте.
- Ну тоді не гарячкуй, і послухай старшого. У вісімдесят шостому я опинився біля Прип'яті, а це я тобі скажу ще до Чорнобиля місце було гибле. I ось в один теплий день бахнула АЕС. Як зараз пам'ятаю тодішній наказ:
"Негайно забратися з місця НП. За неможливостi цього змішатися з місцевим населенням. Можливу активність потойбічних сил - ігнорувати."
Але тут почалося. Спочатку неясні тіні, силуети. Потім таємничі зникнення, з не ясними смертями. Не мені тобі розповідати як це буває.
Кивок у відповідь.
- Вирахував я нору цієї істоти. Бачу - самому не впоратися. Здзвонився з нашими, а тоді - кивок на телефон що лежав на столі - це було не так просто зробити, як зараз. Пацани звичайно підтягнулися, благо в Чорнобиль потрапити було не так вже й складно. Туди зганяли всіх. Кого треба, і кого не треба.
В результатi орден втратив декількох таких як ми Ярчуків - професійних мисливців на нечесть, і мало того нас ледь не розкрили. Так що в такі часи треба залягти на дно, дати подіям відбуватися так, як вони ідуть, а потiм вже розбиратися з наслідками.
Зробивши ще ковток, він з гіркотою зрозумів що його промова не мала жодного впливу на співбесідника.
- Треба буде в замовника хоча б парочкою ПМ розжитися. Не комфортно якось без стволів і артефактів.- перевів розмову в інше річище молодший.
- Ну а як щось можна перевести? Сам знаєш як менти на дорогах лютують.
- Чогось він не поспішає.
- По нинішнім часам "авторитетного" - сивий зробив пальці віялом, в характернім бандитським жестом. - бізнесмена могли уже запросто убити. Але не це мене хвилює найбільше.
- А що ж тоді?
Допивши пиво, він відповів:
- Те що не по протоколу доведеться працювати. Чорт забирай.
- Що з вами?
- Та припекло несподівано. Я відійду, а ти маякни мені - кивок у вікно - якщо хтось з'явиться.
Але довго чекати не довелося. Фактично відразу, як зачинилися двері туалету, звідти почувся якийсь шум. Вбігши в туалет, молодший побачив свого товариша на підлозі. Там же лежав його складний ніж.
Тримаючись за скривавлену шию, він прошепотів:
- Дістав мене все-таки, погань. Ще і своєї крові в рану капнула. Сам знаєш хто так робить.
Кивок у відповідь.
- Тоді знаєш що робити.
Першою справою забрав вміст кишень і документи, аби тіло було неможливо впізнати. I тут поранений засміявся.
- Що смішного?
- Та ось думав приїду, швиденько уб'ю нечисть, і зав'яжу з цим всім. В "книжники" подамся, доживатиму вік в якомусь містечку, або навіть селі. А воно он як вийшло, на старости років не мисливцем, а жертвою став. Ну що дивишся? Кінчай уже по швидше.
В грудну клітку ніж увійшов як в масло.