Чому я люблю цукерки? Так я люблю цукерки, хоч і не товстію (це просто фізіологія і вічне недоїдання). Про що це я, а так про цукерки. Ні не просто про шоколад, а саме про цукерки. І почнемо з м'ятних, але тільки з плюсом, щоб то був справжній вибух від якого трішки набрякають щоки і піднебіння, але ж яка свіжість. Кожного ранку в автобусі і кожного обіду після пар. І не забуваємо причастити свіжістю навколишніх. Перейдемо до чогось більшого. Нехай це "щось" буде з горіхами у блискучій обгортці. Так моя білочко або ховрашку - це "Ліщина", будемо хрумкати, але обережно. Перейдемо до чогось ніжного, ні це не зефір. Це "Пташине молоко" відчуваєш, запах? А тепер додаймо забороненого (я чую твій сміх), так це "Ромашки", не лютуй я відмовилась від президентових сюрпризів. Думаєш, уже багацько назбиралось як на вечір? Тоді не додавай до чаю другу ложку цукру, а візьми тягучу іриску. Так я люблю цукерки, а після цієї оповідки ти теж не втримаєшся. Солодкого тобі вечора, а ще колись я напишу про чай.