Письменнику, Хто ти.

Доки я сам не спробував написати кілька крупних текстів, обсягом більш як сто сторінок, то мені навіть не спадало на думку на скільки винятковою має бути людина, яка не просто вирішила стати письменником, але й змогла видати книгу. Та й то, я подумав про це вперше вже зараз завершуючи свою другу велику історію. 

Не те що я б зовсім не думав про письменників. Раніше я чомусь довго думав про те, в чому різниця між романістами, та людьми, які можуть писати лише коротку прозу. Повірте, таких я зустрічав дуже багато. Та й взагалі стосовно творчих, які дотичні до слова я виділив для себе кілька типів, можливо в іншому тексті їх охарактеризую, але не сьогодні. Сьогодні мова про інсайти.

Вперше про різницю між романістами та спринтерами я прочитав в есеї Андрія Боднара зі збірки "І тим що в гробах", назва есею нажаль вилетіла з голови, потім знайду книгу, в коментарі напишу. Де він порівнює одних і нших з пасажирами в метро. Там він каже дуже важливу річ. І ті і інші є пасажирами одного потягу, але поводять себе абсолютно по різному. Особисто я ще помітив, що до короткої прози тяжіють люди, які пишуть вірші, в них є велетенські проблеми з тим щоб вийти за певну кількість сторінок. 

Проте іншу сторону мені відкрив мій перший досвід синхронного написання та публікування на цьому шиканому домені. Історія таки справді зависла, але коли я не публікував, то нічого страшного, але коли тебе вже прочитало близько двох тисяч людей це обтяжує. Я пригадав себе, коли я писав свій вже шостий певне роман. Перші п'ять, нажаль так і поки що не закінчені. Це рік безперервної важкої роботи, в результаті якої, особисто я отримав, книгу, яку ще досі нікому не показував, бо там занадто багато помилок та провальних місць. Але найгірший там початок. 

Що ж для мене відкрилось. Публікувати відразу мені не можна, потрібно щоб було написано розділів вісім на перед, а ще краще, щоб книга була вже завершеною. 
А епер про унікальність письменників. По перше, вигадати, по друге перетворити цю вигадку в якийсь текст. По третє зробити цей текст зрозумілий ще комусь, крім мене самого. Звичайно, такі етапи і така їхня кількість і підштовхують мене до думки про винятковість людей, які вирішили писати крупні твори. Так, їх, можна подумати, дуже багато, але насправді це не так. Насправді по справжньому обдарованих дуже мало. І як показує практика, найбільшим талантом та даром від Бога для письменника є не лише вміння вигадувати, створювати. А ще й п'яту току, які зовсім не лінь сидіти на одному й тому ж місці протягом багатьох годин, тижнів, місяців, років, і при цьому не бачити жодного результату.