Скажи чого ти хочеш, я скажу де ти

У мене є досить банальне спостереження про те, що світ досить складна штука. Але те як люди себе намагаються знайти в ньому, осягнути точки опору, через які можуть торкнутись найкоротших ниток часу, які тягнуться прямо до сьогодення, складніше вдесятеро. 

Світ вкрай складний в усіх своїх проявах та явах, бо проявляється та існує для кожного через призму його сприйняття. Те, як це сприйняття дозволяє побачити світ, диктує людині її поведінку. Адже саме в основі вибору та означення основних цілей для життя людини й лежить світогляд. 

Прикладів тут можна описати безліч. Але я напевне відразу перейду до розшифрування тези. 

Світ є єдиними цілим. Він ніколи не був розділений. Але для людини він завжди був розділеним, хоча б з сусідом межею на городі, чи кордоном країни. І найяскравіші представники людства протягом усієї своєї історії намагаються об'єднати увесь світ. Правда, втілюють вони це з допомогою війни. А чому? Та тому, що світ намагаються об'єднати для себе, а він, чомусь, об'єднуватись не дуже то й хоче. Нікому в голову не прийшло, що він цього не хоче, бо він й так єдиний.  Але то таке. 

І ось нова війна, і знову звідусіль звучать лозунги, що Україна має об'єднати світ. І дякувати Богу, не всі кричать це гасло. Бо ті, хто хочуть об'єднати світ, вони знаходяться на рівні розділення, і замість того, щоб отримати якийсь конкретний необхідний результат, вони, в кращому випадку якоюсь підтирачкою, або чимось подібним, намагаються стирати якісь уявні міфічні кордони. Вони ладні кричати, верещати, та навіть убивати, заради того, щоб світ став єдиним. 

Що ж зміниться якщо на коротку мить, уявити, що світ не потрібно об'єднувати, що він і так є єдиним цілим. Хоча ні. Не зовсім цілим, а велетенською макросистемою, з радикальними та кардинальними елементами, які іноді не хочуть взаємодіяти, а іноді хочуть зжерти одне одного. Але він є одним цілим. 

Можете запитати "яка різниця?". Є конкретні дії та їх наслідки. Дійсно як би людина не сприймала світ, якщо вона кудись докладе зусиль, то буде якийсь результат. Але в різниці між результатами і є головна відмінність. Людина, яка намагається об'єднати весь світ,  як головне досягнення вважатиме стерті кордони, і до цього прагнутиме. Все інше має допомагати в цій цілі. А якщо воно не допомагає, то воно є зайвим. Але якщо людина ж сприймає світ цілісно, то це дає відразу кілька наслідків. По-перше, вкрай важко придумати красивий лозунг-виправдання для свого нікчемного життя. Та й чи потрібен він, якщо не хочеш об'єднати світ. По-друге, вона не намагається досягнути міфічно стертих кордонів, чи будь-яких інших проявів об'єднання світу. А через ці дві причини їй взагалі складно щось робити. Проте, якщо вона береться за діло, то повірте, результат буде приголомшливий. Бо в неї є конкретна ціль, яка передбачає конкретний результат.

Такі люди є страшними. Їм не потрібно тягнутись до ниток часу, вони тримають їх у руках. Там не має губки для стирання кордонів. Вони працюють з елементами системи та в більшості випадків знають чого очікувати від того чи іншого поруху пальцем. 

Залишилось спробувати відповісти на питання чи може людина змінити, чи зруйнувати систему, і при цьому бути її невід'ємною складовою.