Мрії - це повітряні кульки

Я зараз багато чому навчаюсь у свого сина. Вчусь разом з ним віджиматись на руках, перевертаюсь, роблю перші спроби повзти. Але найголовніше, я в нього навчаюсь – це впертості досягати свого через усі невдачі. Також намагаюсь спостерігати за тим, що йому до вподоби, а що ні. І зараз, точно можу сказати, що найулюбленішою його іграшкою поки що є велетенська повітряна кулька. Синя, яка надута звичайним повітрям, і не літає під стелею. Вона розміром як дві його голови. Але він починає тремтіти від нетерпіння завжди як її побачить, а як тільки кулька потрапляє в зону досяжності рук, він її відразу намагається вкусити, що виглядає досить кумедно. 

В якийсь момент, коли він сильно-сильно стиснув кульку, мені здалось що вона точно зараз лусне. Саме тоді й прийшло до мене ця думка: “Вона лусне, як мрія більшості дорослих людей”

Мрії -- це коли хочеться комусь чогось так сильно, що людина може забути про усе на світі. Хтось мріє, марить цим днями й ночами, хоча б відкусити шматок від повітряної кулі. І ось людина прагне, робить маленькі кроки, потім більші, більші, ще більші;  розганяється, набирається сили та ловить цю мрію-кульку у свої руки й кусає її. Мрія здійснюється стає особистим досягненням цієї людини: авто, яхта, літак, мільйон доларів, жінка або чоловік, які тепер завжди поруч, фірма, корпорація, еліта, літаки.  Проте, як і повітряна кулька, яка завжди або здувається або лускає, мрія, яка здійснилась обов’язково також лусне або здується, бо той хто її досягнув не знає, що ж йому далі робити з цим досягненням.  

Але є інші люди, їх не багато, які мріють не про якесь абсолютне досягнення якогось міфічного пиріжка в будь-якому вигляді. А мріють про конкретні досягнення для розкриття власних можливостей. Можливостей, щоб зробити не лише своє життя, але й життя, хоча б, близьких людей кращим.  А можливо хтось мріє  змінити життя всього людства. Але дивиться на це гарне життя не як на ціль, що от я це зроблю і всі заживуть прекрасно, а як на гармонійне співіснування в якому буде мінімум руйнівних процесів. 

Повітряна кулька в руках цих людей, не лускає і не здувається, бо вони підсилюють її стінки додаванням інших барв, та різних матерій. Вони завжди знають як її правильно розв’язати, щоб додати необхідної кількості повітря, якщо вона почне здуватись. 

Син і далі продовжував стискати свою повітряну кульку та намагався її вкусити. Для нього більше нічого не існувало тієї миті. А я тим часом подумав, що після того, як з цією кулькою щось трапиться, то просто потрібно буде дати йому іншу. Бо іноді повітряна кулька, це просто повітряна кулька.