Я з дитинства обожнюю всілякі книжкові магазини. Особливо мені полюбились розпродажі букіністів. Пам’ятаю свого першого продавця.
Велика людина, яка займалась дрібною справою. Істинний букініст. Мені здавалось, що в нього є маленька квартирка де він проживає, разом з мамою, та велетенська квартира, де він зберігає книги. Це був перший продавець книг, з яким я розмовляв про книги, ви ж знаєте як це іноді буває цікаво. Великим він був в прямому сенсі. Огрядний, молодий, чорнявий, з густою бородою, яку іноді підстригав до довжини звичайної щетини, він нагадував великого ведмедя, який стоїть на задніх лапах із оманливо нахмуреними бровами. Досі пам’ятаю, як приходив щотижня до нього, І перші книги які я в нього купував “Квентін Довард”, “Генріх4” два томи.
Після того я був в багатьох книжних магазинах, і в кожному намагався знайти свого продавця, з яким можна поговорити, від якого можна почути правду.
І є ще де що. В книгарні, в бібліотеці, в чужій квартирі, байдуже, аби було багато книг, я в таких місцях завжди почуваю себе затишно, наче вдома. Можливо тому й хочеться, щоб в таких місцях була рідна людина. Тому, що місце з купою книг - це завжди мій дім.