Про натхнення

Один з варіантів того, як я ставлюся до натхнення. 

Завжди думаю що натхнення -- це істинний прояв божественного в нашому житті. Інколи воно приходить у вигляді божественного благословення, але частіше у вигляді божественного жарту.

Чим воно є для мене? Я вже давно зрозумів, що натхнення несе мені велику небезпеку, і якби можна було б, то я волів би жити без нього, але це вже неможливо.
Для мене натхнення є енергетичним сплеском надзвичайної сили. Адже в цей момент людина виходить за межі своєї буденності, виходить за межі можливого та неможливого. Вона навіть про це не думає, бо в неї є ось цей вибух у вигляді ідеї.
В людини є ідея, і сили для того, щоб її втілити всю й відразу, на одному подиху і вона робить це. Гарує без відпочинку, без їжі та води, іноді забуває дихати. Вона поспішає, щоб доробити, доки в ній ще не згас вогонь натхнення, адже в неї все так гарно виходить: слово складається до слова, чи мазок кисті кладеться на інший мазок, створюючи неповторні образи, унікальні, геніальні поєднання. Бо справді у цю мить геній відвідав людину.
Але справжня суть Натхнення ховається в іншому. Воно схоже на удар блискавиці, бо дуже небагато людей вижило, після того, як в них влучив небесний розряд, і майже всі, хто вижив після цього змінились. Натхнення засліплює людину, бо те що приходить разом з натхненням, зазвичай, значно вище вмінь та навичок особи, до якої воно завітало. А людина намагається передати так, як вміє те, що прийшло з натхненням. Засліплена, вона вважає себе великим митцем, генієм рівним тому, що спустився.
Сплеск, вибух! А потім ти  поступово гаснеш. І доводиться підтримувати вогонь для того, щоб доробити, довести до кінця. І ось, нарешті, все. Коли пропустив через себе весь енергетичний потік, вивільнив все полум'я на шматок паперу, глини чи металу, або й навіть просто землі ставиш останній штрих.
І залишаєшся сам на сам з порожнечею в середині та результатом. Недолугим, не вартим навіть мільйонної частинки того вогню, яким ти щойно горів. Твої очі нарешті прозріли, і зі свого творіння наче в дзеркало ти бачиш наскільки ти недосконалий. І наступає ось цей катастрофічний стан спустошеності та зневіри в себе. Ти з середини наче мертва чорна діра, яка і порожня, і більше не здатна нічого в себе затягти. Спалах натхнення стер усе в тобі, знищив тебе і твої переживання, перетворивши це на купку попелу. І далі в тебе три шляхи.
- ніколи вжитті не повторювати цей досвід
- вічно шукати новий сплеск натхнення в будь-чому
- вдосконалювати себе та вчитись, доки твоїх сил не стане, щоб опанувати цю енергію, щоб хаотичне полум'я заточити в камін, чи в плиту, на якій готується щось смачне, щоб за потреби чи додавати вогню, чи притишувати його.
Чим є натхнення для мене? Я вже давно зрозумів, що натхнення несе в собі велику небезпеку, і якби можна було б, то я волів би жити без нього, але це вже неможливо.