Глава 4

                                                                   Глава четверта

               Усі розійшлись по Парижу  : Огюст разом з Розаліндою пішли до центру міста , Франсуа разом з Леонардо вирішили обійти Ейфелеву Вежу , а Стівен з Олівером побігли у бік Тріумфальної арки .

• Олі , слухай . - почали вони спілкуватись .- Я нічого не бачу підозрілого , наче усе як завжди .
• Так , авжеж .- відповів Олівер . - Минула вже година , ми з тобою пройшли біля декількох кафе , а на протилежному  боці звичайні престижні ресторани , тобто конкуренти Франсуа .

    Але через секунду Олівер побачив як по дорозі тікає той самий хлопець у футболці , про яку ви , читачі , вже напевно знайте .

• Огюсте , Огюсте , це Стівен . - взяв він рацію та почав розповідати про обставини  . - По вулиці Наполеона 25/10 тікає той самий хлопчисько , який був у нас на зборах .
• Гаразд , Стівене . Чую тебе прекрасно .- відповів йому Огюст .- Куди він тікає ?
• Він по-перше бігає по дорозі наче він хоче зробити самогубство . Машини йому гудять . Він бере пістолет , господи . Здається , зараз будуть жертви .
• Що ? Як ? Він стріляє ?

 І він зробив постріл спочатку в одну , а потім в іншу машину . Усі , хто сидів у кафешках , одразу злякались , кинули свою піццу , суп Вішуаз , торти та макаруні . Довелось усім сховатись під стіл . А цей бандит таким чином зміг зупинити рух транспорту , аж поки не вибіг на перпендикулярний шлях і дивом не попав під трамвай та вже за кутом зник . Огюст та інші не встигли , Франсуа одразу запитав : “ Куди він  утік ? “. Олівер показав пальцем на той самий кут .

• Так . - почав Огюст говорити з водіями . - Ми просимо вибачення, що така сталася ситуація . Шановні водії транспорту , продовжуйте їхати , не зупиняйтесь , тим паче вам вже зелене світло .

   І транспорт знову увійшов у рух , сподіваючись на компенсацію за пошкоджені машини .

• А що знаходиться за цим кутом ? - запитав Франсуа .
• Здається, там Сена . - прибіг та відповів Леонард , та вони всі побігли до річки , але там на краю лежали чоботи .
• Не може бути . - сказав Огюст . - Він що , кинувся у річку ?

 А  тим часом по річці вже плив човен , який мав одразу три поверхи, на першому ресторан , на другому танцпол , а на третьому - оглядальний майданчик . А з краю перед річкою лежав ще старий капелюх . З розчаруванням Огюст дивився на цей парохід , як дівчина , яка проводжає коханого чоловіка у морську подорож .

• Не можу повірити , - продовжував говорити Огюст усім , хто поряд з ним стояв теж вже з сумними обличчями .- Цей бандит що це зробив таке ? Покінчив життя самогубством ? А нащо залишати капелюх та чоботи ?
• Ні . - одразу сказав Франсуа .- справа не буде закрита , доки ми не знайдемо цей мільйон доларів. Я вкладав величезні гроші для майбутнього і цього бізнесу , і я не збираюся сидіти склавши руки і дивитися як мій бізнес-імідж перетворюється на міжнародну ганьбу . Ми знайдемо гроші у будь-якому випадку.
• Гаразд , - вліз у розмову Олівер .- Огюсте , візмить ці чоботи та капелюх , це може бути нашими найпершими уліками .
• Хороша ідея . - відповів Леонард . - Мені здається, бандит обдурив нас .
• Але я чув , щось здалеку ніби стрибнуло у воду , та ще ось ту течію , він пірнув чи що , щоб сховатись , а ми вважатимемо , що він загинув . - продовжив знову говорити Огюст . - Леонард має рацію, бандит повністю обвів нас навколо пальця .
• Стривайте . - перебив його Франсуа . - Дивіться , його кофта пливе по річці . Він що пірнув та залишив навіть кофту ? Її теж треба забрати , це поки наші єдині докази .
• Але як же нам її дістати ? - запитала Розалінда. - Вона поплила у напрямку цього ж човна . Огюсте , є ідеї ?
• Так , є одна ідея . Киньте цю футболку до бісової матері .
• Що ? Як ? - з шоком запитав Франсуа .
• А що поліція може зробити ? Вона дуже мокра , доказів на неї ми вже не знайдемо , тому ходімо .

    Пішли вони геть з цього ж місця , де наче трапилося самогубство . Хоча насправді це було звичайне інсценування . Вони усі вже пішли за той самий кут , щоб повернутися до розслідування , а цей бандит зовсім не пірнув у Сену , а поклав лише капелюх та чоботи , а ще  кинув футболку , аби ці вважали його мертвим , а сам він вже тікав знову вулицями Парижа босими ногами та з кофтою , яку він надягнув зверху на ту , що він кинув . Огюст досі не здогадався , що його обдурили , тепер ситуація почала ще більш ускладнятися . А цей з інсценуванням вважав , що він знову, як і вся мафія , недоторканний і знову сховався . Після цієї події Франсуа та решта нарешті прийшли до поліцейського відділку та почали писати заяву про вкрадені гроші , саме Огюст намагався змусити своїх колег , з якими він працює вже багато років , взятися за справу , і по-перше вони сіли за стіл , аби розмірковати все , що відбулось впродовж останніх декількох годин.