Глава 10. Перше правило

Міра зачинила двері бару. Не просто замкнула. Поставила захисний знак. Потім ще один. І лише після цього повернулася до них. Ліана одразу зрозуміла: це серйозно. Міра рідко боялася. А зараз вона перевіряла кожне вікно. Кожні двері. Кожну тінь. Марко сидів за столом. Ліана стояла поруч.

- Що таке Вальс? - запитав він.

Міра подивилася на нього.

- Не поспішай.

- Я вже втомився від загадок.

- А я від людей, які хочуть отримати відповіді раніше, ніж готові їх почути.

Ліана схрестила руки.

- Ти знала про це.

- Так.

- Давно?

- Достатньо.

- І мовчала.

- Так.

- Чому?

Міра подивилася на неї.

- Бо ти не пам'ятала.

Ліана відчула холод.

- Що саме?

Міра сіла.

- Легенду.

Марко нахмурився.

- Яку легенду?

- Про двох людей, які зустрічаються знову і знову.

Ліана повільно сіла навпроти.

- Відьма і екзорцист?

Міра кивнула.

- Саме так.

Марко нічого не сказав. Міра продовжила:

- У різні часи їхні імена змінювалися.

- Але вони залишалися тими самими?

- Не зовсім.

- Що це означає?

- Я не знаю, як це пояснити.

- Спробуй.

Міра подивилася на них. Ліана відчула, як серце починає битися швидше.

- Кажуть, що одного разу дуже давно відьма зустріла екзорциста. Вони мали бути ворогами. Але стали чимось іншим.

Марко тихо запитав:

- Коханцями?

Міра кивнула. Ліана відвела погляд.

- Їхні сторони не могли цього прийняти.

- І вони втекли?

- Ні.

- Боролися?

- Так.

- Проти кого?

Міра замовкла.

- Про це легенда мовчить.

Марко насупився.

- Тоді що відомо?

- Відомо, що вони зникли.

- Обоє?

- Так.

- Разом?

- Ніхто не знає.

Ліана відчула дивне роздратування.

- Це не пояснює, чому ми бачимо сни.

- Бо легенда не закінчується їхнім зникненням.

Міра дістала стару книгу. Поклала на стіл.

- Вони повертаються.

Марко подивився на книгу.

- Знову?

- Так.

- Як?

- Не знаю.

- Коли?

- Не знаю.

- Ти дуже корисна.

Міра усміхнулася.

- Я стараюся.

Ліана провела пальцями по обкладинці.

- Як називається ця легенда?

Міра відповіла:

- Вальс.

Вона відкрила книгу. На першій сторінці був намальований той самий символ. Чорне коло. Розділене навпіл. Ліана відчула, як у грудях стискається щось невідоме.

- Чому вальс?

Міра подивилася на неї.

- Бо вони ніколи не йдуть один до одного прямо.

- Що?

- Вони сходяться. Потім розходяться. Потім знову знаходять одне одного.

- І щоразу все повторюється?

Міра кивнула.

- Приблизно.

Марко мовчав. Він дивився на знак.

- А чим усе закінчується?

Міра закрила книгу.

- По-різному.

- Тобто?

- Іноді один із них убиває іншого.

Ліана завмерла.

- Іноді вони вбивають одне одного.

Марко підняв погляд.

- А іноді?

Міра довго мовчала.

- Іноді вони рятують одне одного.

Ліана нервово засміялася.

- Чудова легенда.

- Вона не просто легенда.

- Ти впевнена?

Міра подивилася на неї.