Вальс долі або Це ім'я забути неможливо

Епілог

Мудрий старець подивився в очі сестрам і наповнилось його серце одночасно і радістю, і тугою. Погляди дітей були такими чистими і довірливими, що його душа заболіла від того, яка доля їм вготована. Але зараз було не в його праві попередити їх, і як би не хотілось вберегти своїх онучок від помилок... Та в цю мить, аби не порушити полотно життя в гірший бік, все що він міг зробити це дати амулети. Він вирішив подарувати їх в свій останній день в цьому матеріальному світі. З рук старця злетіло два амулета, що яскраво світились і опустились на шиї дівчат. Самого діда овіяло сяйво, очі його закрились, а думки наповнювались спокоєм і світлом.

- Дідусю, що це? Що це означає?

Викликнула молодша сестра, вона хотіла вхопити діда за шати, та Олександра її зупинила.В голові дівчинки прозвучали слова: ,, Бережи сестру і себе. Ти зможеш, я вірю в тебе. Пам'ятай я поряд, і слідкуй щоб амулети були завжди з вами, я люблю вас, онучки. Бережи вас Бог". Такими були його останні слова в цьому житті... але не останні думки. Галявина залилась сяйвом яке потім підхопив весняний вітер і поніс прямісінько в небо. Це було останнє прощання діда з онуками, він наче говорив ,, не сумуйте, кінець це тільки початок нової історії". Після того як діда не стало сестри ще довго плакали обійнявшись.

Лісса Вітріно

Подобається

#10007 в Любовні романи
#2223 в Любовне фентезі
#5178 в Фентезі

У тексті є: кохання, протистояння характерів, кохання і магія

Відредаговано: 10.01.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись