Глава 3: Королева ночі

Мраю, вибрану Королеву ночі, вітали як найвищу володарку, і ковен, що завжди був підданий силі темних богів, наразі поклонявся їй, її всесильної енергії, яка виривалася в кожному русі, в кожному її подиху.

Після того, як обранець Волоса став на трон, відьми навколо неї, як темні ангели, почали свій особливий ритуал підготовки її до нічної урочистості. Велина, яка була її правою рукою і наставницею, вийшла вперед, піднявши руки до неба, і всі присутні замовкли. Усі серця билися в унісон, і магія у повітрі досягала своєї пікової точки.

— Мрає, Королево ночі, ти — обрана. Ти — володарка, що не має рівних, — проголосила Велина, її голос був глибоким і урочистим, мов саму землю торкалася. Всі відьми стали в коло навколо неї, піднімаючи руки до неба. Тепер ритуал змінював свою природу. Це вже не просто закляття — це був новий виток її життя.

Її серце билося з неймовірною швидкістю. Мрая підняла руки, і на її пальцях відразу спалахнули магічні руни, що розгорілися вогняними сплесками. Відьми почали співати глибокими голосами, підкреслюючи момент, що був наповнений владою та безмежною силою.

Ритуал прикрашення почався. Спочатку, одна з відьом принесла терновий вінок, сплетений з темних квітів, що виблискували темними пелюстками, мов сльози нічного небесного дощу. Вона поклала вінок на голову Мраї, і він сидів на її чорному волоссі, який сяяв наче темний шелест вітру серед лісу. Це був вінок владарки ночі, що позначав її безсмертну сутність.

Наступний етап ритуалу — нанесення символів. Відьми почали малювати по її шкірі древні магічні знаки, що захищали від страху та навіювань з інших світів. Вони малювали ці знаки рідким чорним чорнилом, яке було отримано від магічних рослин. Символи охоплювали її руки, спину, шию, немов ці таємничі руни ставали її другою шкірою. Кожен рух відьми був наче поцілунок до її тіла, кожен мазок — обітниця служіння.

Мрая відчувала, як її тіло під час цього процесу наповнюється не лише силою, але й певною невидимою захистом. Її шкіра ставала не лише краще, ніж будь-коли, але й незвичайно чутливою до кожного дотику, до кожного руху. Відьми, захоплені її красою та величчю, не могли відірвати від неї поглядів, і кожен їхній рух був проникнутий величчю і трепетом перед її вибраністю.

Після цього, велика кількість людей — відьми та вірні слуги ковену — почала вести її до ритуального житла, яке було побудоване в самому серці лісу. Це було місце, де ночами проводилися не лише ритуали, але й де магія набирала своєї повної сили. Всі навколо відійшли, пропускаючи її в цей величний простір. Свіже повітря, сповнене трав'яним запахом та деревним духом, тепер вібрувало навколо.

Житло було вишукане, мов палац, побудований з дерева і каменю, з елементами природної магії, що вбирала в себе нічну силу. Вся обстановка була настроєна під те, щоб служити найбільшій владарці нічних небес. В темному просторі кімнати стояли килими, що вигравали темними відтінками червоного й чорного, а стіни були прикрашені дерев'яними ідолами і стародавніми магічними знаками.

Мраю ввели в її нову обитель, де вже чекала розкішна вечеря, що стала частиною її ритуального переходу. Вишукано сервіруючи стіл, прислуги ковену розклали на ньому ароматні страви. Вишукано запечене м'ясо з розмарином, запечені овочі з травами, медові десерти, що блищали на сонячному світлі, і трав'яні настоянки, що дарували силу і здоров'я. Мрая сіла на велике шкіряне крісло, яке було оббите шовком, що ніжно пестило її шкіру. Вона не могла не відчути абсолютної влади, що охоплювала її в цей момент.

Її слуги принесли перші страви. Вона почала з жареного м'яса, яке було приготоване до досконалості. Його м'якоть танула в роті, наповнюючи її смаком, що поєднував земний аромат і магію. Її пальці з ніжністю брали м'ясо, обмацували його, і при кожному укусі відчувалася сила, яка перетікала в її тіло. Вона запивала його трав'яною настоянкою, яка мала м'який, але яскраво виражений смак м'яти, полину та меду. Це було щось надзвичайно насичене і глибоке.

Після того, як її трапеза була завершена, відьми приступили до наступного етапу. Вони почали миєти її в молоці з травами. Кожен рух був тонким і уважним, мов сама природа вручала їй свою благодать. Молоко було густим і кремовим, з легкою ноткою лаванди та м'яти. Вони обережно обмивали її тіло, кожен дотик був ритуалом, сповненим сенсу. Її шкіра ставала м'якою, бездоганною, мов шовк, а запах лаванди і меду заповнив усе навколо.

Після того, як її обмили, відьми почали натирати її тіло пахощами, використовуючи олії з рідкісних трав і квітів. Це було як окреме мистецтво: тонкі натиски пальців, рухи, що наповнювали її енергетикою цієї ночі, що спливала на кожній її клітині. Її шкіра засяяла, ставши надзвичайно ніжною і сяючою, а запах, що залишався після кожного дотику, був як сама сутність ночі: трохи терпкий, трохи магічний, але завжди прекрасний.

В цей час ковен і відьми відпочивали, насолоджуючись її владарюванням, і тільки один погляд Мраї був достатній, щоб її бажання виконували без вагань. Вона була у центрі цього світу, і її магія була безмежною, такою, що здатна творити й руйнувати одночасно.

Мрая посміхнулася, відчуваючи абсолютно нову силу всередині себе. Вона була володаркою ночі, Королевою, якою її вибрали. У цю ніч усе належало їй.

Мрая відчула, як після купання її тіло наповнюється новою силою, наче кожна молекула її шкіри була просякнута магією цієї ночі. Вона відчувала, як аромат трав, що обволікали її, стає ще більш яскравим і сильним. Всі запахи природи, що стикалися з її тілом, перетворювали її на живу магію. Відьми ще не відійшли від її обробки, коли в кімнату увійшли молоді юнаки ковену, всі прагнули отримати шанс стати її обранцем на цю ніч.

Із заходом ночі, коли останні звуки співів линули в темряву, ковен, на запит її волі, стояв готовий до виконання всіх наказів Королеви. Тепло вогню, що танцював на тлі кімнати, створювало ілюзію живого вогняного океану, в якому кожен рух обережно розподілявся між членами цього таємного кола. Погляди молодих чаклунів спалахували у темряві, мов магічні зірки, що здавалося, от-от вийдуть із неба й зіллються із землею. Вони стояли в колі, покірні, але водночас сповнені бажання й надії, кожен серцем відчуваючи наближення важливого моменту.