Вальпургієва ніч

Легенда про Нечистого, що ходив по землі

Давним-давно, коли земля була ще молодою, ходила по світу сила темна — нечистий Чорт. Він був не просто духом зла, а спритним обманщиком, який полюбляв гратися з людськими душами, випробовуючи їх чесність і силу духу. Легенда оповідає, що Чорт не завжди виглядав, як чудовисько з палаючими очима й рогами. Він міг набувати людської подоби, ховаючись під маскою простого подорожнього або багатого купця. Його хитрощі не знали меж, бо найсолодшою перемогою для нього було зламати добру людину, посіяти хаос і змусити віддати душу.

Одного разу нечистий вирушив до маленького українського села, де люди жили скромно, але з миром у серці. Вони важко працювали на землі, не мали багатств, але їхні душі були чисті, наче роса на ранкових травах. Ось Чорт і вирішив, що саме час випробувати їхню віру та людяність.

Першого дня він з'явився у селі в подобі старого подорожнього. Підходить до хати одного селянина та просить їсти й пити, бо, мовляв, далекий шлях його виснажив. Селянин, добрий чоловік, одразу запросив старця до столу, нагодував і дав місце для ночівлі. 

—Дякую, добрий чоловіче, — промовив Чорт, і в очах його спалахнув вогонь. 

— Але побачимо, чи ти завжди будеш таким щедрим, коли багатство опиниться перед твоїм порогом.

Наступного дня Чорт з'явився вже в іншому вигляді — як багатий купець, що приїхав до села з каретою, повною золота й коштовностей. Він обіцяв величезні статки за землю, худобу або навіть родинні реліквії. Деякі люди вагалися, але більшість селян відмовилися, бо знали: багатство — це лише марнота, а їхня віра та рід важливіші за все золото світу. Нечистий бачив, що його хитрощі не діють. Однак він не здавався.

Останнім випробуванням стало приховане зло. Чорт з'явився в селі у вигляді нещасного жебрака, який нібито загубив усе на світі. Він ходив від хати до хати, вселяючи в душі людей сумніви й страх. 

— Чому ви такі добрі до мене, коли ваші власні хати стоять старі й худоба не плодиться? Чому працюєте на полях, якщо плоди праці так мізерні? — шепотів він, намагаючись сіяти розбрат між людьми. Але навіть тоді селяни не відступили від своєї віри та доброти.

І ось, коли здавалося, що Чорт ось-ось переможе, одна стара жінка підійшла до нього, поклала руку йому на плече й сказала: "Не в золоті наше щастя, і не в багатстві наш дух. Ми не зламаємося, бо в нас є любов один до одного і до цієї землі. І якщо навіть ти є нечистий, не в силах тобі відняти те, що справді цінне."

Чорт, відчувши силу віри та єдності, зрозумів, що його хитрощі тут марні. Село лишилося непереможним, і він зник у темряві ночі, шукаючи нові місця, де посіяти хаос.

Так і залишилося це село під захистом добра, а люди з покоління в покоління передавали цю історію, щоб нагадати собі: нечистий може з'явитися в різних обличчях, але серце, сповнене доброти та віри, завжди знайде спосіб його перемогти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше